Головна

життєві історії

Сергій намагався якнайшвидше зібрати речі, втекти від дружини і дітей, поки їх немає вдома. Кидав у валізу найпотрібніше. Та перед ліфтом звткнувся зі Світланою. Нічого не придумав кращого, як чесно бовкнути: – Іду до іншої жінки, в нас з тобою більше немає нічого спільного. Нічого!.. Якось перед Великоднем він отримав листівку. Вироблену власноруч. Розкрив – вітання зі святами і підпис: «Дмитрик та Оленка».
життєві історії 0
Сергій пакував речі. На ходу, можна сказати, хапав лише найпотрібніше: хотів встигнути, поки дружина з роботи не повернулася… Встигнути якомога швидше втекти… Від дружини, від дітей… І розпочати
Батьки Дениса дотримувалися суворих правил щодо моралі і сина свого виховували так само. «Зустрічайся з ким хочеш! Але одружуйся тільки на скромною, слухняну і порядній дівчині. Навіщо тобі зіпсований товар?»
життєві історії 0
Батьки Дениса дотримувалися суворих правил щодо моралі і сина свого виховували так само. «Зустрічайся з ким хочеш! Але одружуйся тільки на скромною, слухняну і порядній дівчині. Навіщо тобі
Арсен міцно притиснув Злату до себе. Ніжним букетиком конвалій торкнувся її скроні. І то вже була їх близькість, потаємна і цілісна… І недозволена. “Нам треба почекати… Ми обоє це знаємо, – говорив Арсен. – Дітки повинні підрости. Ви з Сашком дім добудувати, я – підтримати дружину, щоб вона знову відчула себе впевненою у собі”
життєві історії 0
Арсен міцно притиснув Злату до себе. Ніжним букетиком конвалій торкнувся її скроні. І то вже була їх близькість, потаємна і цілісна… І недозволена. “Нам треба почекати… Ми обоє
Не дослухався до засторог друзів і оженився на юнії Софії. А тепер вона “до сестри Люди” нафарбована мчить, по кілька днів “гостює”. А коли приїздить «від Люди» – уникає погляду, вдає, ніби все гаразд. Змирився… Бо донечки почали до нього горнутися дужче, ніж до матері. Одного разу дружина прийшла додому надто збуджена.
життєві історії 0
Не дослухався до засторог друзів і оженився на юнії Софії. А тепер вона “до сестри Люди” нафарбована мчить, по кілька днів “гостює”. А коли приїздить «від Люди» –
– Тату, я хочу, щоб няня була моєю мамою, а ще я хочу стати старшим братиком, – сказав якось чотирирічний Андрійко татові, який повернувся з роботи пізнього вечора. Саме тоді слова малого заставили чоловіка розкрити очі і побачити милу та скромну дівчину, яка з часу народження сина працювала у його домі
життєві історії 0
В Ореста позаду 3 невдалі шлюби. Жінки самі йшли від нього, а пояснювали все тим, що покохали кращого. Хоча і з тими “кращими” жодна з них так і
На випускний до однокласників Марічка прийшла із коханим Володимиром та синочком. Матвійчику на той час було вже вісім місяців. Вони анітрохи не шкодують, що усе так сталося. У них щаслива сім’я і знову чекають на поповнення. Цього разу Володимир щиро приймав привітання від своїх колег по роботі, і навіть згадувати не хотів той час, коли його відчитали, при всіх – за любов
життєві історії 0
На весіллі Марічка та Володя були неймовірно щасливі та закохані, не зважаючи на те, що вже більше року не вщухали розмови, а точніше сказати, плітки про їх союз.
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання
життєві історії 0
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася
Глянувши в другий бік на знайомого лікаря аби привітатися, не повірила власним очам. Біля нього стояв, утупивши очі в підлогу, немов з хреста знятий Мирослав. З його блідого обличчя, було видно, що він недавно плакав. Неля хотіла зникнути, розтанути наче марево, але цікавість взяла гору
життєві історії 0
– Я йду від тебе! – зопалу сказав Мирослав, як відрізав. Неля відповіла мовчанкою, лише підняла було руку, щоб закинути кудись далеко червоні коралі, подаровані Мирославом на першу
─ Коли вже все закінчиться? – шепотіла на вухо Валерію Єва. – Вже набридло показувати всім, як мені важко! ─ Не смикайся! Тихо! Бо ще запідозрять щось… Єва послушно стала лити сльози за чоловіком
життєві історії 0
─ Доброго дня… Андрій озирнувся. Затамував подих. Неймовірної краси очі спинились на ньому. ─ Слухаю вас, – усміхнувся привітно. ─ Не підкажете, де тут триста друга аудиторія? ─
Оце так подарунок Господь послав… Сьогодні Галині «стукнуло» тридцять всім, і цього дня вона зачула під серцем дитя. Страх, що чоловікові не сподобається новина, ховався у закутках Галининого серця. І тут, прямо перед своїм Днем народження, наснився їй Сашко, старший, який захищав країну на Сході: стоїть собі у білому одязі, у сорочці, що вона йому на повноліття вишила. Усміхається до неї: «Мамо, втомився трохи я… Певно, до діда з бабою піду… Скоро до вас прийде підмога. А за мною тужити не треба. Я люблю тебе, мамо…»
життєві історії 0
Оце так подарунок Господь послав… Сьогодні Галині «стукнуло» тридцять всім, і цього дня вона зачула під серцем дитя.  «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішну… Чи впораємося

You cannot copy content of this page