Мені 39 років, і я тричі розлучений. У мене троє дітей, і у своєму важкому житті я виню лише свою маму. Просто вона завжди робила все за мене: прибирала, подавала, готувала. Я в неї єдиний син, і вона думала, що так мене оберігає. Ось тому, коли мої дружини вимагали допомоги по дому, я казав, що це не чоловічих рук справа
Мені 39 років, і я тричі розлучений. У мене троє дітей, і у своєму важкому житті я виню лише свою маму. Просто вона завжди робила все за мене:
Я проти, щоб мене, таку красиву і доглянуту жіночку, хтось називав “бабусею”. Ось тому і звернула на це увагу Олі, своїй невістці. Просто якщо змалечку вона навчить так дитину, то потім його не відівчиш. А мене аж трясе від самого цього слова. Це колись, жіночки в 50 з хустиною на голові були бабусями, а зараз часи змінилися, і я буду відстоювати свою думку. Правда, з Ольгою сильно не збалакаєшся. Прийдеться витягувати свої “козирі”
Я проти, щоб мене, таку красиву і доглянуту жіночку, хтось називав “бабусею”. Ось тому і звернула на це увагу Олі, своїй невістці. Просто якщо змалечку вона навчить так
— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету. Мама прислала мені з Іспанії гроші на квартиру для дочки, яка буде поступати цього року. Але я хочу залишити ці гроші собі, а донька нехай живе як всі у гуртожитку
— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету. Це мама прислала мені з Іспанії
Мені так смішно читати і чути про ці сеанси психотерапії, які затягуються на роки, і люди тільки викидають туди гроші. Про те, що якісь події дитинства, особливо важкі чи сумні, мають над нами владу, впливають на наше теперішнє й майбутнє, заважають нам досягати успіхів, що це все треба колупати, розбирати, лікувати. Я вважаю це все відмазки. У мене було дуже важке дитинство. Мама мене народила у 45 років, і тато її покинув. І було дуже важко
Мені так смішно читати і чути про ці сеанси психотерапії, які затягуються на роки, і люди тільки викидають туди гроші. Про те, що якісь події дитинства, особливо важкі
— Мамо, ти 15 років провела в Італії. Приїхала оце вперше. Ні копійки нам не вислала. І все, що ти принесла двом своїм онукам, яких бачиш вперше, — це, вибач, банани і сирок? Я дивилася на свою маму, не вірила своїм очам. Вона щебетала, розповідала, як їй було важко жити й працювати, як вона рада нас бачити, познайомитися з онуками. І що збирається через тиждень полетіти на Мальдіви, а потім купити в Україні квартиру собі та ще дві, щоб здавати їх в оренду
— Мамо, ти 15 років провела в Італії. Приїхала оце вперше. Ні копійки нам не вислала. І все, що ти принесла двом своїм онукам, яких бачиш вперше, —
– Мамо, тату, я не буду робити це потайки від вас за вашими спинами, мені 32 і я не боюся вам сказати, що я міняю ім’я! Це тверде рішення, якби ви не просили, і навіть спадку мені не треба! – та вечеря у батьків не була приємною. Вони дуже на мене образилися, але я рішення не зміню. Ну от чим вони думали, коли мене називали??? Мені вистачило дитинства, але і у дорослому житті все продовжилося
– Мамо, тату, я не буду робити це потайки від вас за вашими спинами, мені 32 і я не боюся вам сказати, що я міняю ім’я! Це тверде
Сьогодні зранку невістка мене просто прогнала з-за столу, бо я їм, бачте, в рота заглядаю. Але той сніданок, уточнюю, я готувала і взагалі, вважаю, що покидати стіл не красиво, поки останній не доїсть всю їжу. Я ж не винна, що скоріше за всіх їм
Сьогодні зранку невістка мене просто прогнала з-за столу, бо я їм, бачте, в рота заглядаю. Але той сніданок, уточнюю, я готувала і взагалі, вважаю, що покидати стіл не
— Артеме, це ж не нормально — те, що творить твоя мама! Я сама не один раз бачила, як вона чайною ложкою сама пробує чай — гарячий він чи ні — і потім цією ж самою ложечкою годує нашу Міланку. Те саме з їжею. Вона може відкусити шматочок, а потім, вибачте, дістати той шматочок зі свого роту і дати нашій дитині. А ми твоїй мамі ще й платимо за те, що вона з нею сидить. Тому, вибач, але я ставлю умову, щоб твоя мама не сиділа з нашою дитиною. Ми знайдемо няню, і на цьому крапка
— Артеме, це ж не нормально — те, що творить твоя мама! Я сама не один раз бачила, як вона чайною ложкою сама пробує чай — гарячий він
– Ти геть без розуму?! Віддати всі наші гроші твоїй сестрі?! – чоловік дивився на мене так, ніби я запропонувала йому викинути з вікна всі наші заощадження. Я опустила очі. Не могла йому сказати, що це вже не вперше. Що моя сестра давно навчилася користуватися моєю добротою. Але ж вона сім’я. Як я можу відмовити? – Вона в скруті, – промовила тихо
– Ти геть без розуму?! Віддати всі наші гроші твоїй сестрі?! – чоловік дивився на мене так, ніби я запропонувала йому викинути з вікна всі наші заощадження. Я
– Жити з розлученим чоловіком, це великий гріх, Оксано! Ми з батьком зробити цей крок не дозволимо. Я ще піду до священника, щоб з тобою при нагоді поговорив. Може він до тебе достукається, – сказала мені мама. – Мамо, я просто хочу бути щаслива? Чого ви в мене хочете? Я ваша єдина дитина, невже вам важливіше те, що скажуть люди, ніж життя вашої дочки? Я сиділа перед ними, наче підсудна, а вони дивилися на мене з таким розчаруванням
– Жити з розлученим чоловіком, це великий гріх, Оксано! Ми з батьком зробити цей крок не дозволимо. Я ще піду до священника, щоб з тобою при нагоді поговорив.

You cannot copy content of this page