життєві історії
– Так, моя дочка живе не бідно, але все це завдяки мені і моєму бізнесу. Не думай, якщо ти одружишся на Маринці, то станеш власником всього цього добра!,
– Женю, я до твоєї мами більше не поїду. Ну, така гостинність, вибачте, я її не розумію. Так я сказала чоловіку після того, як ми побували у його
– Мамо, ти не зможеш, поки у відпустці, приїхати до нас і допомогти Оленці трохи з малюками? Двійня це все-таки не жарти, а я на роботі постійно, вона
– Марусю, а скільки твоєму сину?, – запитала я жінку на майданчику. – Ой, та скоро п’ять святкуватимемо. Час так швидко летить. Ніби тільки-тільки згорточок додому принесла, а
– Я звик до сніданку в ліжко, Христино, – сказав Орест з легким зверхнім усміхом і відкинувся на подушках. Я отетеріла коли побачила невістку, яка тримаючи в руках
– А пам’ятаєш, як ти з дітьми в Єгипет їздила? Чомусь тоді ти про мене і не згадувала. Я ж своїх навіть в Херсон не могла на море
– Валеро, по п’ять яєць зранку з’їдає твоя мама. Щодня. Та ні, мені не шкода. Я розумію, що вона літня людина, що в неї маленька пенсія. Хай собі
– До кінця життя в дівках просидиш, ось побачиш!, – вигукувала мама. – Ти без мене пропадеш! Глянь тільки! Хто так овочі до борщу нарізає? Та ніхто таку
Дитині видає така на днях: – О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості
– Я не народжуватиму дитину тільки тому, що так хочеш ти, – я стояла посеред кімнати, відчуваючи, як серце калатає, а долоні стають вологими. Степан дивився на мене