життєві історії
Я не служниця для своїх дітей – Ні, доню, я сьогодні не можу. Мені потрібен день для себе, – сказала я, але Анна перебила: – Мам, ну дві
Осінню курточку чоловіка я планувала випрати, тому й перевірила його кишені, бо мало чого. Просто так я ніколи не рилась у речах Володі, бо повністю йому довіряла. Та
Нещодавно я стала мамою другої дитинки. Через тривалу відсутність чоловіка я хвилювалася, чи впораюсь з усім самостійно. Неочікувано руку допомоги простягнула свекруха. Те, що звучало як велика підтримка,
— Максиме, твої батьки збираються нам картоплею машину загрузити, чи я сюди просто пахати на вихідні їздила і макарони з котлетами поїсти? Ця фраза злетіла з моїх вуст
Я тепло обійняла матір. – Мамо, я тобі тут гостинців привезла. І ми тобі дачу вкопаємо. Ти навіть не хвилюйся. Я як ти зателефонувала, одразу взяла відгул і
– Невісточко, курчатко моє, я дуже люблю Гната і Платончика, але після секції я їх до себе на ніч не заберу, – кажу Мілані. – Так, розумію, що
Я зустріла Степана на останньому курсі університету. Це було як у книжках: ми обидва мріяли про велике майбутнє, повне кар’єрних досягнень і перемог. Я обрала шлях дизайну, а
Коли за мамою закриваються двері – я видихаю з полегшенням. Ніколи не могла подумати, що буду не рада власній мамі в своїй оселі, але так є. Кожен візит
– Якщо твоя мама так ідеально все робить, то, може, варто жити з нею? – я глянула на Ореста з усією суворістю, на яку тільки була здатна після
На свого зятя я буквально молилася. Не буду приховувати, але він справді врятував мою дочку від поганої компанії. Я була готова заради Богдана на все. Я навіть називала