життєві історії
Мені 25 років. Два роки тому вийшла заміж. Всього з чоловіком були разом 3 роки. Закохалася з першого погляду. Міша дуже домагався мене на початку, тому що він
Мені вже майже 70 років, живу одна, заміжня ніколи не була. Є подруга, Дана, дружимо з дитинства, вона молодша за мене на три роки. На відміну від мене,
Мені вже 34 роки і я розумію, якщо не впораюся з цією фобією, то ризикую залишитися одна. Я довго задавалася питанням, чи хочу я мати дітей? І відповідь
Довгий час у мене не було справжньої подруги, тієї з якою можна було поділитися своїми переживаннями, вислухати пораду, в важкі хвилини допомогти їй, взагалі бути один з одним,
Довго ми з чоловіком намагалися народити власну дитинку. А коли лікарі винесли остаточний вердикт, наважилися на всиновлення. Ми завжди хотіли донечку, тому й до дитбудинку поїхали по дівчинку.
Мені завжди хотілося відчувати себе захищеною. Навіть коли все добре, мені потрібні гарантії і запасні варіанти. Ось така я людина. Відсутність власного житла мене дуже засмучувало. Жити з
– … Загалом, я зібрала речі свої і сина, перевезла поки до батьків! – розповідає тридцятирічна Майя. – Через два тижні звільниться моя квартира, з’їдуть орендарі, переїдемо туди…
Дуже хочу, щоб син розлучився з невісткою і забрав у неї дитину. Можете мені повірити, що я роблю все можливе, але поки у мене нічого не виходить. Ми
Мій чоловік Сергій так і не став міським. Коли ми познайомилися, він навчався в лісотехнічному коледжі, мріяв повернутися в село і працювати в лісництві. Про своє ліс він
Про те, що в іншому місті у мого чоловіка є коханка і дитина, я дізналася випадково. Моя подруга була у справах в тому місті, побачила їх разом, як