життєві історії

Одного вечора, сидячи в невеликій кімнаті з видом на стару італійську вуличку, я нарешті зібралася з духом і набрала номер невістки. Не можу сказати, що ми з нею

– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала? – запитала я у невістки першого січня. – Ой, ну яка різниця? Я вам більше

– Свахо, та я не така бідна, щоб у свої 65 років собі зуби робити, які на ніч у стаканчик треба ставити, – сказала мені мама мого зятя,

Цього року я серйозно поставився до новорічних обіцянок. Я позбулася старого дивана і чоловіка, який лежав на ньому. – Дмитре, досить! – я сказала твердо, стоячи посеред вітальні,

З моїх важко зароблених 20000 чоловік забирає все “на зберігання”, а мені залишає лише тисячку. – Ти не вмієш розпоряджатися грошима, – каже він. – Ось, глянь, для

Я завжди намагалася підтримувати добрі стосунки з моїм сином Борисом і його дружиною Іриною. Хоча, чесно кажучи, не завжди це виходило легко. Я стараюся, як можу, але от

Вчора ще 18-ї не було, як моя невістка, Алла, виставила у фейсбуці фото свого шикарного новорічного столу. Чого там тільки не було! Канапки з червоною ікрою, рулетики з

Саме в новорічну ніч дочка з зятем, при всіх нас, вирішили розкрити конверт, в якому було написано, хто в них буде: хлопчик чи дівчинка. Те, що в нас

– Що ви робите? – запитала Варвара, дивлячись на моїх дітей, які лише спробували наблизитися до її клумби з айстрами. – Мамо, вони просто граються, – спокійно відповів