Головна

життєві історії

В онука був день народження, десять років, кругла дата. Я купила подарунок і на запланований час задзвонила в дверний дзвінок. – Проходь на кухню, мамо. Я думаю, ви пам’ятаєте як кого звати. Вас знайомити ж не потрібно!, – Я затамувала подих. За столом в клітчастій сорочці сидів мій колишній. Я не могла з ним знаходитись в одному приміщенні тому взяла дочку за руку і пішла у спальню. Я попросила Надю, щоб вона виставила цю людину за двері, але дочка сказала, що як би там не було, а він її тато, до того ж, попросив у неї пробачення. – А що, ось так можна було? Зникнути на стільки років, а потім просто попросити пробачення?
життєві історії 0
– То виходить, Надійко, я тепер не маю права до вас зайти на якесь свято?, – спитала я у дочки коли прийшла на десятий ювілей свого онука з
О, Оксано, і ти Степану вирішила свічку запалити. Бачу, ти про нього ніколи не забуваєш, – сказала мені Анна. – Та я… я випадково. Дивлюсь, такий гарний пам’ятник. Думаю, чий такий, – заплітаючим язиком почала виправдовуватися я. – Ой, Оксано. Стільки років минуло, а ти досі переховуєшся. Та що казати, Степана скільки років вже на цьому світі немає, як і твого чоловіка. Всім же відомо, що твоя Богданка його дочка. Чи ти думаєш, що про це ніхто й ніколи не здогадувався? – Вибач, Анно, маю бігти. Мене дочка в автівці чекає, – відповіла я нав’язливій сусідці і наче не своїми ногами пішла з кдадовища
життєві історії 0
– О, Оксано, і ти Степану вирішила свічку запалити 1 листопада. Бачу, ти про нього ніколи не забуваєш, – сказала мені Анна, жіночка з сусідньої вулиці. – Та
Я ж думала, Наталя нас зустріне зі смачною вечерею. Але замість моїх мрій на кухонному столику лежав листочок А4, на якому було гарними буквами виведено, що вона на епіляції, а потім з подругами йде на “каву”. На пів листка було також сердечко. Але хіба цим будеш ситий? Ну звісно що я розсердилася. Я десь дві години була в сина, думала, дочекаюся невістки, але вона так і не з’явилася. Пішла я додому без настрою, а за тиждень мені чоловік каже, що Наталя з Іваном посварилися, вона зібрала речі і переїхала до мами
життєві історії 0
На столі, замість напечених пиріжків і борщу на плиті, лежав листочок А-4 на якому було написано: “Я поїхала на епіляцію, а після йду з подругами на каву”. –
У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць до народження сина теща сказала моїй дружині: «Якщо з тобою щось трапиться, я заберу цю дитину». Не стало батька Оленки. Волею долі та погано звареної системи опалення моя теща зараз живе в мене вдома – у неї в квартирі холодно. Пішов 3-й місяць. Увечері прийшов, відкрив холодильник, а там банка з червоною ікрою наполовину порожня. А це не моя, я забрав собі в холодильник на прохання товариша, поки той у відрядженні. На запитання, як так вийшло, відповідь мами дружини: «У тебе ще є півбанки, не наїсися?»
життєві історії 0
У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць
Одного разу ми приїхали додому після вихідних у моїх батьків, а свекруха «навела порядок» у комоді, перебрала всі мої тендітні особисті речі і розклала їх по-своєму, а все, що їй здалося не підходящим для заміжньої жінки, викинула. Ми були у Таїсії Олегівни в гостях і наш маленький син зазирав у всі шухлядки, я випадково знайшла у свекрухи цілий фотоальбом з дня нашого весілля, де я була вирізана з кожної фотографії. У неї день народження, а чоловік мій був у відрядженні. І я вирішила привітати її на роботі, бо працювала вона допізна. Купила подарунок та величезний букет квітів, забрала сина з садка та до неї. Заходжу до ресторану, проходжу на кухню, питаю, де Таїсія Олегівна. Кажуть, що у малій залі. Заходжу до малої зали, а там чоловік 15 родичів та її подруг, а також колишня дружина мого чоловіка. Я вручаю подарунок і хотіла йти. Тут тітонька чоловіка пропонує сісти і піднімається зі словами «Зараз прилади принесу». А свекруха їй наказним тоном: «Сиди». Свекруха при гостях сказала, що найбільше він любив першу дружину, з якою прожив 3 роки. Другу теж любив, але вже менше. Ну а я просто так. Гості в осаді. Літом, коли синам було 3 роки і рік, ми з дітьми поїхали на озера в Карпати. Ключі знову мамі чоловіка лишили. Свекри прийшли до нас додому, пообрізали всі кути біля столів, щоби діти не вдарилися, коли бігають. А щоб обрізані стільниці мали гарний вигляд, зверху вони покрили їх лаком, якому років стільки, скільки свекрусі
життєві історії 0
Мені цікаво, це мені одній так пощастило з мамою чоловіка, чи тут багато таких? Кои ми зустрічалися і я іноді приходила до Максима в гості, вона виглядала просто
Іванко, чи не могла б ти відвезти мене до лікаря в п’ятницю? Я більше не можу їздити самостійно, – запитала я її. – Звичайно, мамо! Зараз я зайнята на роботі, але спробую знайти час. Завтра подзвоню, – як завжди поспішаючи, відповіла дочка. Я чекала один день, потім ще один, але телефон мовчав. Тоді я покликала свого сина Костянтина. – Мамо, ти знаєш, я не маю грошей, фірма ледве тримається. Я нічим не можу тобі допомогти. А як щодо Анни? У неї завжди було більше часу, – сказав він, перш ніж я встигла закінчити, і відразу направив мене до моєї молодшої дочки. З Анною було ще гірше
життєві історії 0
Роками я вірила, що все, на що я пішла заради своєї сім’ї, одного разу повернеться до мене. Я чим могла допомагала своїм дітям – купувала їм квартири, віддавала
– Сонечко, ти сьогодні знову забув застелити відро. Коли я вранці збираю малого до школи і готую сніданок, мені просто ніколи дивитися, є там пакет чи ні. Я просто на автопілоті закидаю сміття у відро. Все це прилипає до дна і починає смердіти. Відмивати цебро, швидше за все, доведеться мені. Саме тому я починаю злитися, коли бачу, що ти забуваєш застелити новий пакет. То я влаштовувала сцену через не вчасно винесене сміття, то Стас тиждень дувся через пюре з грудочками і котлети “не як у мами”. Прийшли ми з ним до друзів на ювілей. Сидимо за столом. І тут до нього почала клеїтися одна дівчина: “Ой, у вас такі руки сильні”
життєві історії 0
Я на крилах літала, коли виходила за Станіслава заміж, кохала його просто без беж і без краю. Побралися ми з великої любові. але вже на першому році шлюбу
Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого вся ця колотнеча з документами. Син у вас один єдиний, – сказала невістка. А мені, на хвилиночку, ще навіть шістдесяти немає. – Ти знаєш, Оксано, може ти й права. Як би там не було, а я вчиню з квартирою розумно і так, як підказує мені моє серце
життєві історії 0
– Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого
Живе на сусідній дачі зі свекрами влітку дідусь. Тихий, спокійний. Ну а батьки чоловіка – зухвала сімейка. І почали вони потихеньку в нього територію віджимати. А він мовчить. Ну, вони бачать, якщо таке діло, значить, можна, і треба ще хапнути. Хапнули. А він вітається з ними, як колись, слова поганого не говорить. Захопили у дідуся смугу аж 4 метри завширшки та на всю довжину. Запросили свекри на дачу, на шашлики. А їхати в сусідню область, нормально скажу я вам тулити. Каже мені свекруха по телефону: – Ой, та там нічого робити не треба! Тільки яблучок-картоблі наберете скільки хочете! І лазня у нас тепер вже є! Шашлики посмажимо. У результаті – два дні стригли, перекопували, збирали гарбузи, виноград і яблука до мозолів. Ягід дали, це правда, і шашлики смажили. Але плюсом до цього ми виявились винні, що мало яблук переробили, перекопали не так, зламали насос
життєві історії 0
Запросили якось свекри на дачу, на шашлики. А їхати в сусідню область, нормально скажу я вам тулити. Каже мені свекруха по телефону: – Ой, та там нічого робити
Ооо, мам, а в тебе обновки, – сказала мені Люда приміряючи біля шафи мої чоботи. – Та вони якраз на мене. Шкіряні, нога потіти не буде. В тебе ж є, минулорічні. Вони ж ще хороші. Ти ж не проти, якщо я їх собі заберу. Я молода, мені більше треба. Ви знаєте, я вперше в житті так повелась з дочкою. – Не чіпай і положи в коробку. Це моє взуття, а тобі якщо треба, то або ж йди сама на роботу, або ж мужинька свого проганяй
життєві історії 0
Дочка кожного разу коли мене відвідувала, несла з собою торби, тому я й не здивувалася, коли в четвер Тетянка зайшла з великим пакетом і не одним. – Мамо,

You cannot copy content of this page