Головна

життєві історії

Люба, дай мені трішки часу. Я подам на розлучення, але поки треба врегулювати всі справи з майном. Та й син ще маленький, – сказав мені Віталик і ніжно обійняв. Я й чекала. Минали місяці, потім рік, два. Ми й досі зустрічаємося, їздимо у “відрядження”. Він дарує мені подарунки та продовжує давати обіцянки. Але потім настав день який все змінив. Ми випадково зустрілися з Віталиком в кінотеатрі. Я вже хотіла йому помахати, покликати, але тут помітила, що він не один. Він був там із дружиною. Її чималенький животик відразу ж кинувся мені в очі
життєві історії 0
Я ніколи не планувала й дивитися в сторону одружених чоловіків. Це завжди для мене було табу. Але іноді все саме собою трапляється, незважаючи на те, що ми планували.
А Вікуся така, дивлячись на це, знизала плечима: – Ой, це лише тісто з начинкою. Я ще куплю. Я намагалася тримати з зовицею нейтралітет, але сьогодні у мене зірвало дах. Ми з чоловіком 2 роки не могли зустрітися з давніми друзями, і ось нарешті домовилися зібратися у нас вдома. Я приготувала вечерю: наліпила равіолі на всю нашу велику компанію. Втомилася, звичайно, але для дорогих гостей чого тільки не зробиш. Тільки-но сіли за стіл – дзвінок у двері. До нас на вечерю прийшла Вікуся, яку ніхто не кликав. Чоловік зізнався, що випадково проговорився сестрі про наші плани зібрати друзів, і вона прийшла без запрошення. Ну, не виганяти ж її, посадили за стіл. Спочатку все було наче добре. Ми їли закуски, потім я зварила равіолі, пішла по сир. Краєм вуха почула, що Віка хоче принести їжу з кухні на стіл і крикнула їй: «Дякую, не треба!», вона щось невиразно відповіла, а потім пролунав гуркіт
життєві історії 0
Я недолюблюю молодшу сестру чоловіка Віку. Вона постійно творить щось дике, при цьому злитися на неї не можна, бо «вона ж дитина!» Хоч дівчина вже давно виросла. Чоловік
Народилася у нас дитина, донечка Соломійка. Щасливий чоловік по дорозі з роботи забігав у магазин, приносив пакети їжі і памперси. Цілих 2 місяці. А потім перестав. Я трошки працювала віддалено, на памперси вистачало. І на їжу, як виявилося, також. Просити мені не хотілося. Ми ж сім’я, і ​​якщо Ілля з якоїсь причини перестав брати участь у наших невеликих в цілому з дитиною витратах, значить тому є причина. Мабуть, серйозна. Через рік я здогадалася встановити додаток на смартфон, який допомагає бачити доходи та витрати
життєві історії 0
До народження дитини все було у нас з чоловіком чудово. Ілля хотів дітей, цілком міг забезпечити мене з малюком, і жодних перешкод для щасливого майбутнього наче не було.
Моя падчерка і чоловік хочуть, щоб я пішла з роботи і сиділа з дитиною Лілі, батечко якої зник за обрієм. Та я своїх дітей мати не хотіла і не хочу! Нащо мені чуже дитя? Я люблю свою роботу і не збираюся її кидати. Та Сашко вчора вжив кардинальних методів: прийшов увечері з квітами і моїми улюбленими цукерками. – Оленко, ну як ти не хочеш зрозуміти? У Лілі немає рідної матері, у неї і моєї онучки нікого, крім нас взагалі немає!
життєві історії 0
Коли я 6 років тому виходила заміж за Сашка, ми з чоловіком на самому початку обговорили, що власних дітей я не хочу мати. І його це влаштувало –
Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не соромно. Але якби там не було, я змирилася з вибором Мирона, а ще більше розтанула, коли за рік часу “молоді” оголосили, що чекають дитину. Для Мирона це перша дитина. Невістка ж моя вже сімнадцять років, як мама. Її дочка вже студентка і живе окрема, а виховувала її бабуся. Цю Діанку я жодного разу не бачила. Галя каже, що Діана багато вчиться і не має часу роз’їжджати по гостях
життєві історії 0
– Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не
Іванко, які хрестини онучки в ресторані? Це ж треба якийсь подарунок купити чи гроші дати. А в конверт же тисячку не вкладеш. Підемо наступного дня і привітаємо онучку дома, щоб без цих витрат. Я ж вікна пластикові замовив. Нам є куди вклалися, – сказав чоловік. Я ж, щоб ніхто не бачив, пішла в сад за хату, яку ми все життя будуємо, і розплакалася. Добре що дочка вийшла заміж і дременула від цієї тотальної економії. Я ж так вчинити не можу
життєві історії 0
– Мамо, я через цю вашу хату моря не бачила. Доки ти плануєш мовчати? Невже ця тотальна економія ще тебе не замучила?, – сказала мені дочка, коли я
Твоя дочка навіть горнятка після себе не помиє. Вона живе тут, як в готелі, – сказала до тата мама. Одного вечора я не стрималася. – Добре, раз я вам так мозолю очі, то я знайду своє місце і буде вам чиста година. – Олено, перестань. Ми сім’я, і ми повинні допомагати один одному, – каже мені мама спокійним голосом. – Але ти хочеш, щоб я була у вас безкоштовною прибиральницею!, – відповіла я мамі і грюкнула дверима. Я поговорила з подругами, і вони запропонували мені кімнату в своїй квартирі, яку орендували. Та проблема в грошах
життєві історії 0
Я навчаюся у вимогливому університеті та присвячую весь свій час навчанню. Але батьки хочуть, щоб я більше брала участі у домашньому господарстві. Ми постійно сперечалися, поки не дійшло
Стіл ломився. Але найбільше мене вразили маленькі підставки поруч із кожним блюдом, на які були наклеєні етикетки зі складом. Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так собі виходить. От самі посудіть. В день нашого весілля моя новоспечена свекруха на бенкеті хотіла так собі затишненько розташуватися за нашим столом – за столом молодят! Зрозуміло, що їй довелося сидіти разом із рештою гостей – я сказала, що нікого чужого за нашим столом. Сидячи серед решти гостей, вона з обуреним виглядом скаржилася, що я – та напасть, через яку вона не може сидіти поряд з її улюбленим синочком. Артем з дуже забезпеченої родини, а я ні, ось свекруха і думає, що я з ним через гроші. Місяць тому вона покликала нашу родину у гості. Сіли обідати, поклали собі її салат, і тут мій син поскаржився, що йому щось коле язик. Я аж підскочила: свекруха намагалася нагодувати нас салатом з уламками скла
життєві історії 0
Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так
Троє дітей у нас з Надією. Я про все здогадався, коли відчув від неї його запах. Я його знав. Це були чи його парфуми, чи просто запах людини, яку я дуже добре знаю. Це було в один з моїх приїздів додому. А він працював у нашому місті на постійній основі, до сімʼї їздив спочатку на вихідні, а потім все рідше і рідше. Я безмежно любив і її, і наших трьох дітей. І я змирився. Я знав, що вона кохає нас обох. Він неймовірно багато зробив для нашої родини, для моїх дітей. Так ми і прожили життя в нашому Хмельницькому. Зараз нам з дружиною вже за 70, а його два роки як нема. І я маю право розповісти нашу історію. Бо життя буває таким різним, що навіть уявити іноді неможливо
життєві історії 0
Ми з Надією одружилися коли мені було 25, а їй 23. Вже чекали тоді на первістка. Наші батьки обоє з приватного сектору, прості робочі були, а нам хотілося
Ми вас до хати пустили, – сказала свекруха. – Тільки за це ви повинні нам дякувати. А вже годувати, то вибачайте. В нас є свої, рідні онуки, яким наша допомога потрібна. Нехай твоя мама трохи вам допомагає. Я б на місці Анни Гаврилівни була рада, що в хаті запанує дитячий сміх. Але це не про цю жінку. – Матусю, ми всі булочки з’їли. Ти нас не будеш сварити? – Ну чого сварити, рідненькі? А що, бабуся не гукала вас поїсти? – Ні, бабуся сказала, що ми маємо свій холодильник і в їх попросила не заглядати. Діти весь день просиділи в хаті голодні, бо не рідні бабусі
життєві історії 0
– Ми вас до хати пустили, – сказала свекруха. – Тільки за це ви повинні нам дякувати. А вже годувати, то вибачайте. В нас є свої, рідні онуки,

You cannot copy content of this page