Головна

життєві історії

Батьки почали ремонт квартири, який мав тривати кілька місяців. Не вагаючись, я запропонував їм переїхати до мене. Спочатку все було чудово, але з часом виникли дрібні непорозуміння. – Артуре, тобі не здається, що ти забагато витрачаєш на електроніку?, – одного дня запитала мене мама, показуючи на новий телевізор у вітальні. – Мамо, це моя квартира, мої гроші, – спокійно відповів я. Але мама не здавалася. – Тобі слід більше економити. Ніколи не знаєш, що принесе майбутнє. Я махнув рукою. Але згодом до неї приєднався тато
життєві історії 0
Я був щасливий, що нарешті став самостійним і живу у власній квартирі. Та мій ентузіазм тривав недовго. Коли мені довелося на деякий час перевезти до себе батьків, виявилося,
Триндець! Ну як так? Як я могла забути про цю зміну години?, – прошепотіла я собі. Чоловік поруч зі мною засміявся. Мабуть, ми обидва одночасно зрозуміли, що вже нікуди не спішимо. – Я теж забув про зміну часу!, – сказав він мені з усмішкою. Ми вийшли біля вокзалу і оскільки в нас годинка в запасі, ми пішли на каву. З цього дня і почалась наша спільна історія. І забіжу наперед: не тільки наша!
життєві історії 0
Той ранок почався погано – я проспала, нічого не встигла, не поснідала. Крім того, в автобусі я дізналася, що час змінився, і виїхала на годину раніше. І не
Свекруха дешево намагалася продати нам шафу, яку ми їй купили на подаровані на весілля гроші. – Сподіваюся, ти при надії, інакше незрозуміло, як ти це їси, – видала свекруха, дивлячись, як я доїдаю банку кислих солоних огірків. Коли народилася Соломійка, чоловік купив мені на допомогу посудомийну машину. Зайшли в гості його батьки. Поїли. Я почала складати посуд у машинку, а свекруха вся звелася: – А навіщо вам ця посудомийка? Таких грошей вартує! А коли працює, ще й електрика витрачається! Та ну її! Краще мили б під краном – ще ніхто від цього на небеса не полинув! Недавно на День народження подарувала пакет з її ношеними шкарпетками і ночнушками. Пояснила, що шкарпеток стало у неї забагато, а ночнушки їй стали малі і вона вирішила носити піжами. Викидати або пустити на ганчірки шкода. Тому – дарую тобі, Оленочко! – Оленко, вам гриби потрібні? Білих тут назбирали і лисичок чимало. Я відповіла, що чого ж, не завадять. Минулого тижня привозять вони зі свекром нам кілька кілограмів грибів і каже: – Я по знайомим вже більшість розпродала, а вам хорошу знижку зроблю! Довелося купувати. А ось зовсім “свіжачок”: подарували вони зі свекром Соломійці, не запитавши у нас дозволу чи поради, папугу на День народження – на 4 роки. Я наступного дня сказала Дімі відвезти пташку назад його мамі
життєві історії 0
Трохи розповім, яка людина мама чоловіка, щоб ви розуміли, як мені живеться. Мешкає Марина Олександрівна на сусдній вулиці і є у нас частою гостею. Коли ми тільки одружилися,
Коли про це дізналася невістка, мені було непереливки. – Як ви могли?, – сердито запитала мене Віка по телефону. Я була спантеличена її реакцією. – Це було вимушене рішення, щоб вона зрозуміла, що не може так поводитись, – захищалася я. Але невістка вигукувала не своїм голосом, що я переборщила. Що вона не так виховує свою дитину. І що буде краще, якщо я більше не буду до них приходити
життєві історії 0
Мені не добре, бо вже місяць я не бачила єдиної онучки. Під час неприємної ситуації, коли внучка пустувала в торговому центрі, я трішки її “заспокоїла”. Про це дізналася
Не знаю, чому ми цього не зробили раніше! Бо сталося диво і зараз, у свої 32 роки, чекаю двійню! Зараз 5-й місяць, очікування проходить, щиро кажучи, тяжко. Я хоч і не працюю, але з усіма домашніми справами не справляюся. Чоловік допомагає, але все одно не може встигнути паралельно з роботою, а відпустку він зможе взяти тільки коли я буду на 9-му місяці. Словом, моя лікарка порадила знайти когось, хто допомагатиме з домашніми справами. Я розповіла про цього мамі і свекрусі Тамарі Романівні. Мама сказала що це хороша ідея, а свекруха – свекруха взяла та переїхала до нас. І тут почалося. Вона готує гору жирної їжі, яку я їсти не можу. Свекруха викинула нашу з чоловіком постіль і сказала, що вона все одно була не якісною. А знаєте, що найгірше? Вона постійно п’є каву з корицею, а мене дуже нудить від запаху кориці. Ми багато разів просили її перестати це робити, але вона щоразу відповідає: – Нічого, переживеш. А вчора приходжу додому від лікаря, а вона мало того, що знову заварила цілу каструлю цієї кави
життєві історії 0
Ми з чоловіком Станіславом три роки вже були одружені і дуже хотіли діток. Та лелека все нас оминав. Я так засмучувалася, що Стас вирішив подарувати нам відпочинок в
Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що, що вона дитину чекає! Це ж треба було таке втнути! Попросилися Максим з Тонею до мене пожити на якийсь час. Думаю, чого ж ні, квартира у мене трикімнатна, помістимося. Вони працюють цілий день, я – пів дня, вони пізніше встають, я раніше – тобто ніхто нікому особливо не заважав. От тільки якось я повернулася увечері з прогулянки і не побачила в квартирі свого старого улюбленого кота. На допомогу мені прийшла відеокамера
життєві історії 0
Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що,
А чому це ми повинні за Іриною Іванівною доглядати? Ви, як і ми, отримали від свекрухи пристойний спадок. Ви ж не забувайте, що окрім всього ми і бабусю Андрія до останнього доглядали. То ж, перед свекрухою ми не в боргу, на відміну від вас. – Наталко, Ми в двокімнатній квартирі живемо, у нас син. Як ти собі це уявляєш? Куди нам Ірину Іванівну поселити?, – говорила я “другій невістці”, але мене вже ніхто не слухав. То виходить, що ми повинні з чоловіком за свекрухою лише доглядати
життєві історії 0
– А чому це ми повинні за Іриною Іванівною доглядати? Ви, як і ми, отримали від свекрухи пристойний спадок. Ви ж не забувайте, що окрім всього ми і
А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за 400 гривень. – Та я тобі не Вадим, мене не розведеш, – відповіла Ніна Гаврилівна. Я вже не знала, чи роззуватися і проходити в кімнату, чи розвертатися в автівку і їхати додому
життєві історії 0
– А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти.
Смак борщу мені здався іншим, більш насиченим, жирним і наваристим. І раптом я помітила, що в борщі реберця, а курка, яку клала я. В мить я згадала макарони по-флотські і той суп з фрикадельками, які були кілька днів тому. Коли я їх їла після роботи, мені теж здалося, що щось з ними було не так: в макаронах цибуля була крупніша і більш засмажена, ніж роблю я, а ще морква, яку я зазвичай взагалі не кладу до фаршу й цибулі. Фрикадельки були крупніші за мої і теж жирніші. Мене аж підкинуло! Галина Петрівна, мама мого чоловіка Андрія, приїхала до нас на два тижні, поки свекор ремонт в кухні робить. Я закипіла просто. – Бо це годуєш мого сина і онука незрозуміло чим пісним і прісним! Я роблю вигляд, що її в квартирі немає, а Андрій умовляє мене вибачити маму. Я сказала, що нехай мені всі гроші за переведені продукти віддасть і на кухні нічого не торкається
життєві історії 0
Ми разом з Андрієм вже 8 років, нашому синочку Дем’яну років. Живемо в райцентрі біля Києва. Сама я з іншої області, але приїхала за чоловіком в Бровари. Стосунки
Ти дивна, чесне слово! Поглянь на мене! У мене є чоловік, я заміжня. І що? Я тону в боргах. Купую дрантя в комісійних магазинах, економлю на всьому, а все одно не вистачає. Думаєш, мій чоловік святий? Кілька разів приходив додому “веселий” і не те слово на мене бурчав. Просто так. Потім він вибачився, пообіцяв ніколи більше так не робити, але я знаю, що це “ніколи” триватиме лише до наступного разу. І що мені робити? Нічого! Він також любить жінок. Коли з’являється можливість, він не втрачає її! Тому цінуй те, що маєш, і припини скаржитися!
життєві історії 0
Мій чоловік неприємний і я часто соромлюся його в суспільстві. Поки він не починає розмовляти зі мною, це круто, тому що ви бачите лише його доглянуте м’язисте тіло

You cannot copy content of this page