Головна

життєві історії

А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні! То виходить, якщо щось потрібно допомогти, то Ніно виручай, а як за столом посидіти, то вже я не підходжу, – сказала мені свекруха. – Гостей ми запрошуємо молодих, щоб було цікавіше, – сказала мені ще тиждень тому Віра, мама іменинниці. Я ж тому й подумала, що моя свекруха пролетить з тою забавою
життєві історії 0
– А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні! То виходить, якщо щось потрібно допомогти, то Ніно виручай, а як за столом посидіти,
Та ти хитра, Лідо, і я це завжди знала. Як мій Антон приносив гроші в дім, то ти мовчала, а як трішки пішло не по плану, то виставила речі чоловіка за поріг. Ну ясно, що він до мене прийшов. А куди йому ще діватися. Але річ в тім, що в мене ще і дочка, яка після розлучення з сином живе, – сказала я невістці, коли побачила сина з сумкою речей. – Я мовчала?, – почала мені у слід вигукувати Ліда. – Та я вас скільки разів просила, допоможіть, рятуйте нашу сім’ю. Але ж ви в цій ситуації закривали очі
життєві історії 0
– Та ти хитра, Лідо, і я це завжди знала. Як мій Антон приносив гроші в дім, то ти мовчала, а як трішки пішло не по плану, то
Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти б поїхав Петре, подивився, як люди жити можуть. Не те, що ви, все життя на моїй шиї сидите. Так і не спромоглися ви біля мене економити і щось своє придбати, – сказала нам свекруха. Я не витримала, бо всі ці роки я пам’ятала той день, коли в Петра вже були зібрані чемодани, щоб на заробітки з тим Іваном їхати. Але ж свекруха такий цирк влаштувала, що ніхто нікуди не поїхав
життєві історії 0
– Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не
– Що ти робиш, Богдане??? – я щоразу цьому дивуюся і підскакую серед ночі, наче не 20 років заміжня за цією людиною. Що він робить з тією ковдрою – ніколи не здогадаєтеся! Та хіба ж лише це! Не знаю, ви би мого чоловіка не витримали б точно. Він скрізь і всюди сує свій ніс! Завжди дає поради, навіть коли вибираю майже дорослій доньці колготки. Недавно перед пранням перевіряла кишені у штанях чоловіка і знайшла папірець із віршами. Дивлюся – любовні. Овва! Чоловік може взяти з блюдечка в холодильнику сосиску, а порожнє блюдце залишити там. Це мене і досі неймовірно дратує. А ще постійно коптить чашки: робить міцну заварку, та таку, щоб чашка прямо чорніла. І йому ок пити з таких чашок, брудних, я б сказала. А ще у Богдана звичка
життєві історії 0
– Що ти робиш, Богдане??? – я щоразу цьому дивуюся і підскакую серед ночі, наче не 20 років заміжня за цією людиною. Що він робить з тією ковдрою
Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і не раз, як я з коляскою по всьому районі їжджу і шукаю помідори де дешевше на п’ять гривень, чи молоко чи масло по акції. Як вам тільки совість дозволяє у сина кожного місяця ці три тисячі гривень вимагати?, – сказала мені невістка. – Раз на другу дитину наважились, значить фінанси дозволяють. А про рідну матір син має дбати. Я ж його свого часу виростила і освіту дала. А те, що він по спеціальності не працює, так це твоя, Лесю, провина. Ти все нила, що на тамтій він мало заробляв
життєві історії 0
– Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і не раз, як я з коляскою по всьому районі їжджу і шукаю помідори де
Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували
життєві історії 0
Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу.
Ми тобі будемо гроші деякі надсилати, але на більше не розраховуй. З мамою ти будеш сидіти, бо більше нікому, – сказала сестра. – Олю, мені не гроші потрібні, хоч і вони важливі. Мені б хоч час від часу кудись відлучитися, хоч на два-три дні, щоб голова перепочила. Брат також відразу сказав, що за мамою доглядати не зможе. Ну тут все зрозуміло, він в іншій області живе, куди йому ще маму. Прийшлось викручуватись самій, благо, чоловік нічого проти не мав, і в нас квартира трикімнатна
життєві історії 0
– Ми тобі будемо гроші деякі надсилати, але на більше не розраховуй. З мамою ти будеш сидіти, бо більше нікому, – сказала сестра. – Олю, мені не гроші
Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що вона просто не вміла радіти життю, у всьому бачила лише негатив. Гадки не маю, що мені робити, коли мама стане старенькою і не зможе зовсім жити сама? До мене вона не поїде, сестра її не забере і теж не повернеться – у них взагалі погані стосунки. В притулок для літніх лишається?
життєві історії 0
Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве
Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це було найкращим рішенням мого життя. У мене нарешті з’явився час на себе. Але раділа я не довго, адже виявилося, що і син, і колишній чоловік досі сприймають мене як безкоштовну покоївку. Раніше я жила як прислуга у своїй сім’ї. Таке ставлення саме по собі неправильне, адже я не домогосподарка, у мене є робота, я так само заробляю і приношу в будинок гроші. І я якось могла ще змиритися з тим, що чоловік мене не поважає. Але коли він спробував перетворити на хатню робітницю і нашу дочку, я зрозуміла, що треба брати ноги в руки і бігти
життєві історії 0
Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це
Батьки почали ремонт квартири, який мав тривати кілька місяців. Не вагаючись, я запропонував їм переїхати до мене. Спочатку все було чудово, але з часом виникли дрібні непорозуміння. – Артуре, тобі не здається, що ти забагато витрачаєш на електроніку?, – одного дня запитала мене мама, показуючи на новий телевізор у вітальні. – Мамо, це моя квартира, мої гроші, – спокійно відповів я. Але мама не здавалася. – Тобі слід більше економити. Ніколи не знаєш, що принесе майбутнє. Я махнув рукою. Але згодом до неї приєднався тато
життєві історії 0
Я був щасливий, що нарешті став самостійним і живу у власній квартирі. Та мій ентузіазм тривав недовго. Коли мені довелося на деякий час перевезти до себе батьків, виявилося,

You cannot copy content of this page