Головна

життєві історії

Я про щось подібне здогадувалася – не дарма ж ці переписки Михайло мій час від часу з нею веде. Але вчора за вечерею чоловік нарешті довірився мені і розповів, як все насправді. Я вдячна йому за пояснення і довіру. Але чекати 10 років! Це ж треба! А може, вона так і дочекається? Що мені тепер думати? І собі завести “запасний аеродром” у 35 років? Як мені на це реагувати? Вона так до пенсії писатиме? Він її е блокує, б жаліє. Вона незаміжня, без дітей, самотня. Живе в нашому місті, але на іншому кінці. Михайло каже, що в реальному житті вони не бачилися вже років 7
життєві історії 0
Я про щось подібне здогадувалася – не дарма ж ці переписки Михайло мій час від часу з нею веде. Але вчора за вечерею чоловік нарешті довірився мені і
Я не знаю, чи так правильно буде вчинити, але мені так підказує душа. Мені вже 68 років і маю право її слухати. На заробітки у Францію я поїхала 30 років тому, аби виростити трьох дітей. Бо чоловік заробляв вчителем у музичній школі копійки, а я втомилася крутитися на трьох роботах у якійсь дрібній торгівлі. Дітей я все одно мало бачила, але все одно не могла їм дати все, що потрібно. Поїхала я, коли вони підлітками були. Зараз у всіх квартири, машини. У чоловіка теж машина, дача, ремонт у нашій з ним квартирі, де я після повернення збиралася з ним доживати. Але мої плани змінилися
життєві історії 0
Я не знаю, чи так правильно буде вчинити, але мені так підказує душа. Мені вже 68 років і маю право її слухати. На заробітки у Францію я поїхала
Свекруха й чоловік мене просто умовляли тоді, 10 років тому, їхати працювати в Іспанію. Чоловіка скоротили, свекруха допомагає мені з меншою дитиною, а зарплата на моїй роботі копійчана. І тут мене подруга кличе працювати прибиральницею в готелі в Мадриді! Яке щастя! Мені якось треба було жити і утримувати родину в Україні: чоловіка і двох діток, моїх батьків і навіть молодшу сестру. Приїздила я додому раз на рік, частіше е виходило. Дочка вийшла заміж ще тоді, коли я була в Іспанії. Сину купила квартиру. Хочу розповісти їм, що більше не буду допомагати грошима, що подаю на розлучення і їду назад  Мадрид вже жити для себе. Розповісти, що там у мене маленька донечка 3-річна і нове кохання
життєві історії 0
Свекруха й чоловік мене просто умовляли тоді, 10 років тому, їхати працювати в Іспанію. Чоловіка скоротили, свекруха допомагає мені з молодшою дитиною, а зарплата на моїй роботі копійчана.
У мене очі на лоба вище і вище – пішла називається прогулятися зі свекрухою, яка до нас в Київ на тиждень приїхала в гості. Я навіть не знаю що тепер робити, у мене на карточці було 30 тисяч гривень, а тепер – 5. Зате у Майї Максимівни – спортивний костюм брендовий і кросівки та кілька футболок теж, парфуми оригінальні, зробили їй манікюр та педикюр, стрижку. Просити чоловіка компенсувати мені ці витрати? Я ж не думала, що його мама вирішила за мій рахунок одягтися і привести себе до ладу
життєві історії 0
Ми з чоловіком і двома дітьми живемо у Києві. Ми тут навчалися, познайомились і залишилися жити. Спочатку ми орендували квартиру, але з роками змогли купити свою. Нам ніхто
Хочу якось придумати і поставити у квартирі невістки камеру. Бо це все дуже підозріло. Ну от самі посудіть: хіба нормально, коли жінці подобається жити самій з дитиною? Так вона і заявила моєму синові, який весь час у командировках, аби забезпечити родину! Він у мене прораб, працює в Києві, а ми живемо в Чернівцях. Дома Богдан буває не часто 
життєві історії 0
Хочу якось придумати і поставити у квартирі невістки камеру. Бо це все дуже підозріло, щиро вам кажу. Ну от самі посудіть: хіба нормально, коли жінці подобається жити самій
На мою невістку глянеш, ну ангел у людській подобі. Красива, тендітна, мила і завжди усміхнена. Я б ніколи і подумати не могла, що за цим янгельським створінням буде мама з ось таким дивним вихованням. Я казала, що не буду втручатися в життя сина, але останні події все змінили. – Дмитрику, не бігай бо спітнієш. Не стрибай, бо ногу пошкодиш. – Не купайся в озері, бо вода холодна. – І такі “не” на кожному кроці. Я вимушена взяти виховання Дмитрика в свої руки!
життєві історії 0
Я вимушена взяти виховання Дмитрика в свої руки! Коли мій син одружувався, я пообіцяла собі не втручатися в його справи. Я не хотіла бути тою самою прискіпливою свекрухою.
Я пізня єдина і дитина, народилася, коли батькам було але за 40. Їм було важко, бо розпався союз і їм було складно з роботою, а там і пенсія настала. Та вони якось мене виростили. Жили На Вінниччині в селі, та після школи я поїхала вчитися в місто, там вийшла заміж та лишилася. Їздила до батьків допомагати все життя. Потім лишилася лиш мама, зараз їй за 80 добре, а мені й самій вже за 40. У нас в селі хороший приватний будинок для літніх людей, туди я і хочу віддати маму і пожити для себе решту життя
життєві історії 0
Я пізня єдина і дитина, народилася, коли батькам було але за 40. Їм було важко, бо розпався союз і їм було складно з роботою, а там і пенсія
Баба Стефа, що живе по сусідству, не часто до мене заходить, але того вечора зайшла, ніби по дріжджі, але все це було дуже вчасно. – Ну а ти що не пам’ятаєш, як твоя Надя несла ті обручки за Василем? Не потрібно було цього робити. Вони ж навіть не зустрічалися, а просто дружили, як однокласники. Баба Стефа пішла, а я сіла, взяла в руки вервичку і почала ревно молитися. – Невже це може бути правдою?, – питала я відповіді у Бога. – Невже?
життєві історії 0
Баба Стефа, що живе по сусідству, не часто до мене заходить, але того вечора зайшла, ніби по дріжджі, але все це було дуже вчасно. – Ну а ти
От знаєте, досить з мене, ну чесно. Я вам розповім, як проходять родинні свята у моїх батьків і у свекрів, і ви одразу зрозумієте, куди мені хочеться йти і повертатися, а куди я вже мабуть і не піду. Приходиш до моїх тата і мами на якесь сімейне торжество, а тебе по повній запрягають на кухні – салати зробити, нарізки всілякі ковбасно-сирні, овочеві, фруктові. Тарілки дістати, кришталь натерти, на столі посуд розставити. У моїх батьків завжди купа рідні в гостях
життєві історії 0
От знаєте, досить з мене, ну чесно. Я вам розповім, як проходять родинні свята у моїх батьків і у свекрів, і ви одразу зрозумієте, куди мені хочеться йти
Я надто молода, щоб присвячувати своє життя старенькій жінці, яка сама не може себе обслужити, – сказала невістка, коли одного дня неохайно кидала свої речі в чемодан. Лише тоді моєму чоловіку і сину відкрилися очі на Ларису, бо раніше вони у всьому винили мене. – Це твоя ревність! Заспокійся і живи як годиться. Не ти перша і не ти остання з невісткою під одним дахом живеш, – сказав мені син
життєві історії 0
– Я надто молода, щоб присвячувати своє життя старенькій жінці, яка сама не може себе обслужити, – сказала невістка, коли одного дня неохайно кидала свої речі в чемодан.

You cannot copy content of this page