життєві історії
Мені було 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік. У нас з чоловіком трикімнатна, оформлена на двох, квартира. Жити для себе і жити! Але мій Павло вирішив що
От я вам розповім про свою голландську свекруху. Ну нічим від наших українських не відрізняється! Хіба що не знає, чим зайнятися, тому безкінечно пере, грає з чоловіком і
Я думала, що моя свекруха – це скарб. Швидко з’ясувалося, що вона повна протилежність цього скарбу. Я була рада, що свекруха швидко прийняла мене в сім’ю і ставилася
Каже Віра, що їде до сестри в Ізраїль майже на два місяці. Ну хіба це нормально. Ось ніколи не їздила, а тепер така ситуація і невістка надумала. –
Коли в дочки з зятем народилася двійня, вони ревно попросили мене переїхати жити до них і допомагати з дітками. Я тоді ще працювала, але відмовити дочці не могла.
Ой, Валентино Іванівно, скоро вже внуки підуть, буду бавити. Ну яка робота?, – каже мені невістка, коли я вкотре питаю Орисю, коли вона нарешті піде на роботу. Я
Ви знаєте, я з тих людей, яким дуже важко відмовити, а якщо точніше, то сказати “ні”. Ну важко мені з тим, хоча я цьому вчуся, бо з моєю
– Та моя Настуня в університет поступила. А як інакше! Вона ж відмінниця, – говорила я сусідці, в якої дочка з моєю вчилася, але вчилася, це гучно сказано.
Молодша дочка Юля заздрить старшій сестрі, бо та має все, хоч і погано вчилася в школі, а та нічого, хоча й кругла відмінниця. Дочка винить мене у своїй
Ми з чоловіком заробляємо на двох приблизно 70 тисяч гривень, і це не дає спокою моїм найближчим рідним. З кожним роком відчуваю, як все більше віддаляюся від рідних