Головна

життєві історії

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить
життєві історії 0
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не
«Я не проти, але за умови, що ти купиш мені курячу котлету. Я витратила всі гроші, але не наїлася». Коли моя дочка була маленькою, вона побачила у магазині ляльку. Я не мав грошей на іграшку. Одна покупниця почула нашу розмову і дала мені 100 гривень. Моя дочка все ще пам’ятає про це через 20 років. Нещодавно я був у тому самому магазині, і маленька дівчинка попросила у своєї мами іграшку, а мама сказала, що не має грошей. Я дав їм 1000 гривень. Мама поставила перед татом тарілку з дуже підгорілою картоплею. Я затамувала подих, чекаючи, що скаже тато. Але він незворушно з’їв усе. Пізніше я почула, як мама вибачається. А він
життєві історії 0
Батьки завжди дарували «потрібні» подарунки. Виросла із зимових черевиків – «Дідусь Мороз на Новий рік подарував нові», і так далі. Коли ми познайомилися з майбутнім чоловіком, він запитав,
– А це мій другий сюрприз, – відповів чоловік, витягаючи з кишені зв’язку ключів. – Я орендував будиночок із ділянкою на все літо, і ми можемо поїхати туди вже цими вихідними. Сказано – зроблено. Цілий тиждень я провела на різних форумах городників, з’ясовуючи у досвідчених огородників, як правильно висаджувати розсаду. Раннього суботнього ранку ми завантажилися в машину, весь багажник якої був заставлений різноманітними ємностями з майбутніми помідорами. На щастя, дорога виявилася недовгою: наша нова дача була всього за 40 кілометрів від наших Черкас. Через якийсь час мені знадобилося поїхати до міста на кілька днів. Повернувшись, я насамперед зайшла в теплицю і помітила на листі коричневі плями
життєві історії 0
Хотілося мені помідори вирощувати, так так, щоб з них жити, щоб вони окупалися і годували нас. Мрія така у мене була і я не давала нею спокою чоловіку.
Мені потрібні закриті туфлі, тому що відкрита п’ята або пальці – до нещастя, сказала Алла. – Ти щоб міцно тримав обручки. Боронь Боже, щоб вони не впали, бо все, до розлучення! І краватку-метелик не вдягай, щоб ти від мене не полетів! – Навіть не пам’ятаю, що Алла ще мені торочила. І, чесно кажучи, я вже не брав до уваги її настанови. Але оскільки я знаю, що на весіллях поширені забобони, я пообіцяв Аллі, що все в нас пройде так, як вона того хоче. А потім почались наші будні
життєві історії 0
Іноді життя приносить удачу, іноді нещастя, але вірити, що виною тому розбите дзеркало чи якісь інші забобони, мені завжди здавалося надуманим. Але моя дружина вірить у забобони і
Не минуло й кількох днів перебування дочки з татом, як зі мною зв’язалася свекруха і поцікавилася, для чого я намагаюся зруйнувати нову родину її сина, хоч саме вони вирішили посварити нас із дочкою. Я відповіла колишній свекрусі, що Діанка назад до мене не переїде, поки її синочок не розповість про свої “походеньки наліво” і це була моя єдина умова. Теж мені, зробили з мене крайню. Я ж себе під ноги взяти не дам
життєві історії 0
Теж мені, зробили з мене крайню. Я ж себе під ноги взяти не дам. На даний момент моя дочка перебуває у віці дванадцяти років і я її вважаю
Цей аксесуар тобі настільки був потрібен, Оксано? Ти ж знала прекрасно, що Антон часто бере автівку, бо працює на будові, між хлопцями, а вони, сама знаєш, будуть його тим рожевим кермом дражнити, – сказала я до невістки. Але все це, як горохом об стінку. Я б мовчала, якби Оксана на цю автівку сама заробила і купила, але ж ні, це їй мама вислала гроші. Сваха ж моя вже більше десяти років в Італії на заробітках
життєві історії 0
– Цей аксесуар тобі настільки був потрібен, Оксано? Ти ж знала прекрасно, що Антон часто бере автівку, бо працює на будові, між хлопцями, а вони, сама знаєш, будуть
Посеред ночі вона приперлася до нас, щоб рахувати подаровані гроші. Рома вже має зразкову матір: розуміючу, гарну господиню, правильну. Звичайно, другу таку жінку не знайти, але невістка має розуміти, що вона і так №2. Коли Роман розлучився з Тонею, його мама стрибала до стелі сусідів згори. От би тепер синочок знайшов гідну жінку! Але Ромчик одружився зі мною. Вона не закочувала очі, коли в суботу ввечері її ввічливо просили помити вікна і накрити на стіл перед приходом подружок свекрухи. Валентина Павлівна поправляла на мені весільну сукню, примовляючи: «Танюшко, погано погладила тут, складки утворилися». Я здивувалася: «Валентино Павлівно, все нормально із сукнею. І я Олена». Свекруха сердито глянула на мене: «Ну так, ти не Тоня». На бенкеті Валентина Павлівна 30 разів назвала мене Тонею. Голосно скаржилася своїй сестрі, що нова невістка багато їсть. Під час першого танцю відсунула мене убік і вальсувала з Романом. А її тост я ніколи не забуду
життєві історії 0
Мамо мого чоловіка Валентина Павлівна дотримується принципу, що у світі є дві думки – її та неправильна. Другий принцип полягає в тому, що її Ромчик вартий найкращого. Рома
У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого не випрошували, бо знали, як сильно ми витратилися. Мріяли, як дивитимемося на гори на заході сонця, насолоджуватимемося дзюрчанням води і чистим повітрям. Але в життя були інші плани. В однієї жінки замовила парне молоко, в іншої – домашні яйця купила і сир. Діти встигли познайомитись із сусідськими дітьми-підлітками. Син їм планшет показував – хлопці аж верещали від захоплення. Я дивилися на ці краєвиди, зелені хвилі навкруги аж до неба і мені не вірилося, що метушня, робота і домашні справи залишилися в Києві. Доньці 14 років. Дивлюся, вона поклала око на хлопчика-сусіда, брюнета років 16. Прокидається щоранку, щоб подивитися, як він корів виганяє. Той помітив, як вона виглядає, підійшов, кинув камінчик у вікно. А я підглядаю в прочинені двері
життєві історії 0
У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну
Мама мені зателефонувала і сказала, що якісь наші далекі родичі з Києва приїхали на кілька днів до міста. Зрозуміло, вона запропонувала їм пожити на моїй дачі, адже квартири та готелі це дорого. Я – щаслива володарка ділянки у львівському передмісті. Мріяла я, люди, про дачу багато років. Можна сказати, ще з дитинства у мене була мрія мати власний куточок на природі, свою дачу. Я навіть не здогадувалась, що це стане початком кінця. За кілька днів приїжджаю на дачу ближче до обіду. Взяла відерце і пішла полуницю збирати, вона у мене вздовж паркану росте. Придивляюся, а збирати нічого – все обірвано, деякі кущі навіть притоптані. Побачила бабусю, яка мешкає по сусідству, і запитала. Наступного дня була спека, вирішила позасмагати у купальнику, доки пересаджувала квіти. Тут підійшла та сама старенька-сусідка: – Ти тут що оце вирішила влаштувати?! В такому вигляді ходиш! Я очманіла. Якось покликала подружок на шашлики, то двоє притягли своїх дітей. І, головне, такі: – Не хвилюйся, вони себе в гостях добре поводять. У результаті ці дрібні створіння гасали всюди, топтали мої квіти, кидали каміння в будинок. Потім раптово принишкли, і я відчула недобре. Пішла дивитись і обімліла
життєві історії 0
Мріяла я, люди, про дачу багато років. Можна сказати, ще з дитинства у мене була мрія мати власний куточок на природі, свою дачу. Коли навчалася в університеті, то кілька
Та якби я знала, що мене там чекає і всі особливості цього сільського раю – я б в сторону цих хат навіть на глянула! А то ж розповідали мені, що Данило, що свекри, яка там у них благодать! – У нас, Катюню, і повітря свіже, і травичка всюди, продукти екологічні. Альтаночка, гойдалка, шашличок в любу мить – захотіли – зробили! Навіть не думай, переїзди до нас, у вас же окремий будинок з Данею буде, – воркувала мені мама Дані. До 27 років я жила у Києві на шостому поверсі звичайного багатоквартирного будинку. І часто шаленіла через сусідів з перфораторами, купою дітей і гостями, які дзвонять домофоном у чужі квартири і бігають по голові. Я стирчу тут уже 7 років!! Одна баба вічно у вікна заглядає і безглузді плітки розпускає. Інша любить прийти і про свої помідори 2 години розповідати. З голосіннями, скаргами і дивними питаннями, на які вона сама потім дає розлогі відповіді. Ще в неї завжди з курями якесь лихо: руда часто тікає, ряба вічно клює чорну, а чорна взагалі знахабніла і стала мало яєць нести. То йому гроші терміново потрібні до вівторка, то зателефонувати, то в душ сходити, бо в нього – у дворі, то випитати, що й по чому купили. Якось приперся під ніч, затарабанив у двері і такий: «Виходь! Мені треба, щоб ти мені руку обробила». Кожна розмова зводиться до проблем з колорадським жуком або якоюсь чорною штукою, яка жере листя капусти. Тепер же я роблю 4 перші пункти, але постійно мою вікна і підвіконня, прибираю то опале листя, то яблука, видираю траву зі щілин у бруківці на дворі. Що ще? Мию стіни – так, мию зовні стіни будинку «Керхером», тому що після дощу бачу грязьові бризки
життєві історії 0
Та якби я знала, що мене там чекає і всі особливості цього сільського раю – я б в сторону цих хат навіть на глянула! А то ж розповідали

You cannot copy content of this page