Головна

життєві історії

“Я відклала ті євро, що на дорогу треба, а на все інше грошей не вистачає. А хто мені поможе, як не рідний син”, – сказала нам свекруха. І щоб ви розуміли, Василь витягнув всі наші заощадження і віддав мамі. То я в зашитих колготах ходжу, а свекруня за наш рахунок молитися і плавати в морі їде. Як мені пояснити чоловіку, що не варто так йти на поводу у мами? Це ж не нормально. Я якщо не маю грошей, то ніде й не їду, а не записуюся, а потім клянчу
життєві історії 0
Ми з Василем платимо іпотеку, двоє дітей підліткового віку, яким навіть спортивні штани по акції вже не купиш, бо вони такі не хочуть. Я на собі економлю і
Я не хотіла бачити тата на нашому з Богданом весіллі. Мама також просила викинути цю ідею з голови. Вся справа в тому, що він більше за життя любить своїх друзів і “біленьку”. – Він зіпсує вам найкращий день у житті!, – говорила мама. Та я таки послухалася Богдана і дала йому шанс себе показати з кращої сторони. За тиждень до весілля мені зателефонував його друг. Я думала, що це кінець. Та тато таки був і на церемонії і навіть в ресторані. Правда, лише годинку
життєві історії 0
Я сумнівалася, чи зможе батько здійснити мою дитячу мрію – привести мене в білосніжній сукні до вівтаря. Зрештою, вийшло дуже несподівано. Мій батько геть не був ідеальною людиною.
Але мама Едика тітка Ольга навіть не спромоглася заздалегідь приготувати їжу, смажила котлети при нас, хоча вона на пенсії, бо Един її найменша дитина. З першого дня свекруха не викликала у мене симпатії. У перший же день нашого гостювання тітка Ольга почала робити мені зауваження, що Едик дуже вже тендітний і я його мало годую. На другий день у нас стався конфлікт. Ми сиділи за столом, вона запитала, що зі мною, бо я не їла її пиріжки і млинці. Я пояснила, що смажене – це шкідливо
життєві історії 0
Живемо ми з Едиком з моєю мамою поки що, а свекруха в іншому місті. Мені 22 роки, чоловіку – 28 і ми дуже кохаємо одне одного, все у
Мені 87 років. Дивлюся я на свої гори і не знаю, як зможу без них. Сльози самі котяться і котяться. Але ж доведеться. Мені вже важко у свої роки самій, та й живу я високо на схилі, а не в долині. Син закордоном, хата на донечку переписана вже і вона вирішила її продати, а мене в Київ до себе забрати. Ніхто сюди жити вже не приїде, всі стали міські – діти, онуки, правнуки. Але є інші люди, які тут вже третій рік живуть і допомагають мені. Можна змінити заповіт, але дочка тоді від мене відмовиться напевно
життєві історії 0
Дивлюся я на свої гори і не знаю, як зможу без них. Сльози самі котяться і котяться. Але ж доведеться. Я все життя прожила в своїх горах, ми
Мамо, а чим ви думали, коли свою половину будинку віддали тітці Олі? Ось тепер і до неї пожити просіться. Я така засмучена, що просто сил немає. Мама свого часу натворила, прикриваючись добротою, а тепер хоче від мене теплоти і ласки, а найголовніше, щоб я її забрала до себе. – У вас з чоловіком такий великий будинок. Невже в ньому місця для рідної матері не знайдеться?, – каже вона мені при кожній зустрічі
життєві історії 0
– Мамо, а чим ви думали, коли свою половину будинку віддали тітці Олі? Ось тепер і до неї пожити просіться. Я така засмучена, що просто сил немає. Мама
На прощання з мамою сестра не приїхала, сказала, що сеньйори не відпускають, але я то знаю, щоб гроші на дорогу не тратити. Але не це найгірше. Пів життя вони з чоловіком хату на два входи будують. Одна половина їм, а друга – дочці. Їхня сторона вже закінчена. Ірина ж в тій Італії гарує так, що світу білого не бачить, а Степан, як вияснилося, в свіжі хороми собі іншу жінку привів – на все готове. Скоро в сестри ювілей, буду я їй дзвонити в ту Італію
життєві історії 0
Нас з Іриною мама одна виховувала, тата не стало, коли мені було сім років, а сестрі одинадцять. Важко жилося, грошей не вистачало. Ми багато працювали на городі, і
Мені було не добре, тому коли задзвонив син і попросив приглянути за онучкою, я стала відмовляти. Але Тарас мене все ж таки вмовив. “Ой, не вигадуй! Ти впораєшся! Соломійка тебе миттю розвеселить!”. Я ніби відчувала щось недобре. З того дня минуло три роки, а колишня невістка досі дивиться на мене скоса. А після самого випадку скільки “чорного” вона мені писала в повідомленнях. Я спокутувала перед дітьми і онучкою свій вчинок, але досі відчуваю від них “холодок”
життєві історії 0
Я спокутувала перед дітьми і онучкою свій вчинок, але досі відчуваю від них “холодок” Я дві години доглядала за онукою Соломійкою, поки мій син ходив на масаж. Внучка
Моя мама “бавиться” у велику пані і тата так під себе приструнила. Ось туму я й боявся знайомити з ними свою Ліду. При зустрічі вона не подала руки моїй дівчині. Але і це не найгірше. Маму здивувало те, що Ліда не знає яким прибором потрібно їсти рибу, а яким м’ясо. А потім зайшла розмова за батьків. – Невже ти вважаєш, що якщо твої батьки працюють руками, це нормально?, – запитала мама і зиркнула на тата. Я знав, що це знайомство погана ідея і не помилився. Тільки що тепер з усім цим робити. Я люблю Ліду, але і маму не хочу засмучувати
життєві історії 0
Батьки вирішили щось з себе показати, ніби вони бог знати які пани. Вони засудили мою дівчину тільки за те, що вона не вміє користуватися столовими приборами: виделкою і
Накрила невістка стіл на кухні. Я не могла сидіти спокійно, бо мої руки постійно прилипали до тої клейонки. Вона була на вигляд і чиста, але видно, що їй років з два. Також я звернула увагу і на мочалку, її Валя не міняла, мабуть, тиждень. Те саме і з холодильника – неприємний запах. – Ти ж розумієш, що світло вимикають і продукти псуються. А взагалі я його недавно помила. – Та де помила, Валя? Він не митий вже з пів року, як та електроплита, яку Ярослав купив за такі гроші. Якщо чесно, я хотіла в понеділок зробити в будинку батьків велике прибирання, але Валя сказала, щоб я в їх домі не командувала
життєві історії 0
Я кожного року на тиждень чи два їду в село, в батьківську хату, де залишився жити брат. Так і цього разу сталося. В кінці червня в мене почалась
Ой, та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом в Туреччині лежить, – сказала моя сестра при всіх гостях. Я почервоніла через неї, як той рак. Але потім Світлана таке ляпнула, що я встала з-за столу, ще й її з собою прихватила. Ну не вміє людина культурно поводитися. Чесно скажу, дуже мені за рідну сестру соромно
життєві історії 0
– Ой, та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом в Туреччині лежить, – сказала моя сестра при всіх гостях. Я почервоніла через неї, як той рак.

You cannot copy content of this page