Головна

життєві історії

Коли брата не стало, сусіди вирішили поїхати в його село, щоб попрощатися. Але я не могла цього дозволити, бо все життя складала “балади”, який він багач і яку хату звів. Огорожа і брама на пульті чого тільки вартують. Від переживань я загриміла в стаціонар звідки мене вже не випустили. Сусідки ж слово дотримали і свого однокласника в останню путь провели. Тільки тепер я не знаю, як маю їм в очі дивитися. Я дуже дорого поплатилася за свої побрехеньки. Не раз чула в свою адресу: “Що дихне то брехне”
життєві історії 0
Все життя моє проведене в брехні. Мені так було добре, або, можливо, я така людина, бо по-інакшому не можу. Не раз я чула, як про мене поза очі
Наталка злилася коли приходила додому і бачила миску пиріжків на столі, але мовчки брала тряпку і перемивала кухню. Я ж в той час від образи плакала в подушку. Але два тижні тому невістка забрала дітей і поїхала до батьків в село. Я ж закатала рукава і давай на кухні для сина “творити”. – Мам, я в бруді жити не звик, – сказав він і поставив переді мною тряпку з миючим. Те саме було і з чашкою в моїй кімнаті і з розсипаним по столі цукром. Тепер я плачу і молю Бога, щоб невісточка повернулася чим швидше, бо жити з сином не в моїх силах
життєві історії 0
Два тижні минуло з того часу, як невістка з моїми онуками поїхала до своїх батьків в село, а я вже з сином не витримую. Я весь час на
Я декілька пиріжків на тарілку виложила, а решту виклала на дощечку, накрила рушником і поставила на стілець, що під вікном, щоб остигали. А ж тут моя сусідка забігає. – Ганю, чую від тебе такі запахи йдуть. Ну не могла я на дегустацію не прибігти. – Олю, не дуже маю час з тобою лялякати, бо син ось-ось має заїхати. Хочу онукам сумку зладувати. Звісно, я простягнула до рук Ольги два пиріжки, думаю, хай собі дома з чаєм зі своїм Степаном з’їсть. Сама ж відкрила духовку, щоб глянути, як там моя друга порція. Ох і летіла Ольга від мене, аж курилося, але пиріжки з рук не випустила
життєві історії 0
Вчора ця ситуація зі сусідкою сталася. Я така зла була, що вам словами не передати. Але сьогодні я відійшла, та сусідка, як я розумію, затаїла на мене обіду.
– Мамо, а як же Оксана? Чому вона тебе не провідує, – запитала я, коли вкотре прийшла до неї зі свіженьким бульйончиком. Мама кожного разу виправдовувала свою подругу, а я їй, звісно, вірила. Поки одного дня не побачила, як мама одна-однісінька виходила з виставкового центру. – Іринко, ми з Оксаною так гарно час провели. А після і на каву з сирником сходили. – І тут я не стрималася і сказала їй всю правду. Я й подумати не могла, що мама все це затіяла заради свого ж блага!
життєві історії 0
Я хвилювалася за маму, коли батько її покинув. Вона дивним чином прогнала самотність Після розлучення батьків я намагалася проводити час з мамою. Але вона відкидала всі мої пропозиції
Пішла моя кума нарешті від чоловіка, який нічого не заробляв, а лиш права качав та у гречку стрибав. І ось дзвонить мені днями Оля і хвалиться, що їде в Карпати відпочивати з новим кавалером – Мишком. Оля зателефонувала мені і попросила терміново прийти до неї додому. Вже через кілька днів я почала отримувати від Олі гарні фотографії. Кума показувала шикарні ресторани, прекрасний зелені гори і полонини, шикарний готель з чанами. А потім, коли ми сиділи з Олею на кухні, він раптом надіслав їй захмарний рахунок
життєві історії 0
Пішла моя кума нарешті від чоловіка, який нічого не заробляв, а лиш права качав та у гречку стрибав. І ось дзвонить мені днями Оля і хвалиться, що їде
В неділю син до нас заїхав, але, без дружини і дітей. Зазвичай вони до нас усією сім’єю приїжджають, ще й попереджають, щоб я вареників наліпила. А тут на тобі – один. Я відразу зрозуміла, що щось трапилось і була права. – Мам, ми так з Вікою подумали, що вам з татом потрібно вже свою квартиру на нас порівно оформити по документах. А то знаєш, щоб так не вийшло, як у наших кумів, після того, як батьків не стало, вони з тим поділом майна до суду дійшли. А тепер взагалі ворогують і не спілкуються. Я глянула на чоловіка, він на мене, а син вже ніби й руки потирає
життєві історії 0
Нам з чоловіком ще шістдесяти немає. Ми ще обоє працюємо, бо маємо четверо онуків, нам є кому допомагати, та й самі хоч раз в рік, але стараємось кудись
Недавно син зателефонував і повідомив, що в нього скоро буде дитина. Я був в подиві. Як? Від кого? Коли? – Ти повинен нас з мамою познайомити з майбутньою невісткою. Треба ж починати готуватися! – До чого, тату? Ніякого весілля не буде. Те, що я стану батьком, нічого ще не означає. Ірина не моя наречена. – Від слів сина я був у подиві. А потім він розставив всі крапки над “і”, але мені від цього не легше
життєві історії 0
Недавно син зателефонував і повідомив, що в нього скоро буде дитина. Я був в подиві. Як? Від кого? Коли? – Ти повинен нас з мамою познайомити з майбутньою
Вчинок невістки мене не те слово, здивував. Та ні, не збіднію я від тих 800 гривень, але я з Лесі ніколи не беру гроші, якщо принесу дітям тортик чи щось з речей, мину якісь шкарпетки. Приїхала, попила з Лесею чаю, невістка простягає мені гарно запакований меренговий рулет – не на любуватися! Беру я значить цю красу, а Леся мені і каже: – Мамо, з вас 800 гривень, вага тут 930 грам. Ласуйте з подругою на здоров’я! Я чесно вам скажу: дар мови на якусь мить втратила
життєві історії 0
Вчинок невістки мене не те слово, здивував. Та ні, не збіднію я від тих 800 гривень, але я з Лесі ніколи не беру гроші, якщо принесу дітям тортик
Недавно мені зателефонувала мама і сказала, що квартиру бабусі вона хоче подарувати онучці, але не все так просто. Я повинна написати якусь розписку, що буду доглядати за ними до останнього подиху. Мої батьки не міняються. То я мала в них заслужити, а скоро дійде до того, що і онучка стане на моє місце. Для себе я вирішила, нехай ту квартиру хоч з собою на той світ заберуть. Я від цих людей нічого більше не хочу
життєві історії 0
Бабуся ще коли була з ними, то казала, що свою квартиру вона перепише на мене, свою онучку. В мене є ще два двоюрідні брати, але вони з сім’єю
Невістка з мого Василька всі соки витискає. Він бідненький вже й почав мені про це жалітися. Просить, щоб я з Оксаною поговорила. Але ви знаєте, я його слухаю, хитаю головою і мовчу. А все тому, що заздрю цій жінці, не те слово. Я ж як жила: хата є, хліб з маслом також. Всі ж багатими бути не можуть. Мій Андрій все життя за копійки в охороні просидів, бо я мовчала. А син, он чого досяг. Навіть боюсь подумати, ким би він став, якби одружився на якійсь Олі чи Марині
життєві історії 0
Невістка з мого Василька всі соки витискає. Він бідненький вже й почав мені про це жалітися. Просить, щоб я з Оксаною поговорила. Але ви знаєте, я його слухаю,

You cannot copy content of this page