Головна

життєві історії

Людоньки, Анно, ця сукня тобі не дуже личить. Чим ти тільки думала, коли її купляла?, – сказала мені Ліда. – Ви знаєте, Лідо, ви не та людина, яка буде робити мені такого роду зауваження. І взагалі, ви повинні знати, що мені ви геть не подобаєтеся. Хтось повинен був їй це сказати, – подумала я. – Я запрошую вас на вечерю з запеченою качкою з яблуками. Бо ваша, ну геть не смачна. Я думаю, ви це і самі помітили
життєві історії 0
Я була дуже рада, що батько нарешті знайшов жінку в своєму житті. На жаль, вона не жінка, про яку я мріяла для тата. Мій батько біля цієї Ліди
Півроку тому настала крапка у стосунках з Лідією Василівною. Ну скільки ж можна! Я не залізна леді. Вже більше ніж пів року не спілкуюся зі свекрухою. Після того, як вона вичитала мене за те, що в мене живе мама, я її більше у себе в гостях не приймаю. Вона піднімала голос на очах моєї дитини на мого чоловіка, тобто свого сина за те, що він прийняв жити тещу. Поза очі мама чоловіка постійно миє мені кісточки і дорікає сина, що я спілкуюся тільки зі своїми родичами. Через це у нас в родинині почалися постійні суперечки
життєві історії 0
Півроку тому настала крапка у стосунках з Лідією Василівною. Ну скільки ж можна! Я не залізна леді. Вже більше ніж пів року не спілкуюся зі свекрухою. До цього
Ми з чоловіком сідали в цей час вечеряти. Я запросила і сина з невісткою, але вони відмовилася, бо вже замовили суші. Нехай подякують, що я їх не вичитала за марнотратство. А те, що Марусі мій “подарунок” не зайшов, то це її проблеми. Наступного дня син перед роботою знову заїхав, але просто віддав пакети назад. Все було без слів, Володя лише з батьком поздоровкався. – А я казав тобі цього не робити!, – завівся чоловік
життєві історії 0
Мені якраз сестра з Польщі передала багато різної хімії, ось я все і спакувала, вийшло два великі пакети. Я і попросила сина, щоб той після роботи заїхав до
Бабуся привела мене на кухню ті посадила за стіл, на якому стояла шарлотка і заварник, зітхнула. – Я давно хотіла поговорити з тобою про мою квартиру. Окрім тебе, у мене нікого ближче немає, ти єдина онучка. Ось і вирішила залишити на тебе свою нерухомість, тільки матері нічого не кажи. – А що станеться такого, якщо мама дізнається? Бабуся вийшла з кухні, а коли повернулася, то принесла із собою маленький блокнот, простягла мені: – Ось тут всі мої записи, так би мовити, роздуми. Але і це ще не все: подивися на обличчя цього чоловіка, тільки уважно і запам’ятай. Я попросила ще раз поглянути на світлину. Я знала цього чоловіка.
життєві історії 0
Я довго не могла знайти роботу, кілька разів їздила на співбесіди, у двох організаціях залишила анкети, але все безрезультатно. І тут, зовсім випадково, мені зателефонували із однієї фірми. У
Катерино, де ти, а де я! Між нами прірва. Ми геть різні, і бути разом не зможемо!, – сказав Олексій після підвищення на роботі. А через місяць я дізналася, що він зустрічається з секретаркою компанії, де працює. Я більш ніж впевнена, що ця молодесенька дівчинка рано чи пізно заговорить з ним про дітей. Не думаю, що в п’ятдесят з гаком Олексію сподобається ця ідея
життєві історії 0
Катерино, де ти, а де я! Між нами прірва. Ми геть різні, і бути разом не зможемо!, – сказав Олексій після підвищення на роботі. А через місяць я
Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. – А що таке? Чим вона тобі не догодила? – Я вже це не раз помічала. Як тільки вона з’являється біля нас, я Єву не можу декілька днів заспокоїти. Вона капризує через все. Я не нагнітаю, але Богдан одружився на такій людині, в якої “погані очі”, – відповіла мені Орися. І ви знаєте, я її повністю підтримую, бо не раз бачила наслідки Ірининих “очей” на собі
життєві історії 0
– Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. –
Віка, хоч після розлучення минуло більше ніж рік, не спішить прізвище міняти на своє. Ну звісно, Цапкова не таке красиве, як наше – Кириленко. Але син мене дивує, бо хоче, щоб я прийняла Ростика, як і всіх онуків. Але він геть інший і у всьому. Хоч ми і живемо всі в одному містечку, я якось не можу прийти до них і вдавати, що люблю Ростика. На його день народження я не прийшла і подарунка не передала. Я вважаю, що син і так багато робить, оплачуючи аліменти, за які Віка, гарантію даю, до косметолога ходить
життєві історії 0
– Та вона наш рід тільки розбавила. Ще й прізвище після розлучення міняти не хоче. В нас всі діти були з чорнявим волоссям, смугляві з карими очима. Ну
Ми живемо в Києві, а мої батьки на Закарпатті, недалеко від Румунії. Бачимося рідко, вони навіть нашу трирічну донечку ще не бачила. Як вона нас в гості зазивала! Поїхали на свою голову. Приїхали. Ну погодували нас варениками. А потім кошмар почався. З першого дня нашого приїзду мама вся в консервацію пірнула. Варення, аджика, помідори, ікра, повидло, компоти. Варить його все прямо відрами. Ходить цілий день голосить, як це важко, що руки відваляться скоро, а все ж заради нас, а так би вона в життя цього варення не варила б. Кажу: – Мамо, ми це все не їмо, не треба заради нас! – але для неї це не аргумент. Вона краще знає, що нам треба. Друга ситуація – з водою. У кулері закінчилася вода і треба йти до підвалу за запасним бутилем
життєві історії 0
Ми живемо в Києві, а мої батьки на Закарпатті, недалеко від Румунії. Бачимося рідко, вони навіть нашу трирічну донечку ще не бачила. Як вона нас в гості зазивала!
“Ви ще пошкодуєте про це!” Сказали, що нам далеко і не доведеться переселятися, вони вже знайшли для нас квартиру в сусідньому будинку, в дуже хорошому стані! Яке ж нахабство! Купити власну квартиру було мрією нашого зі Станіславом життя. Ми дуже довго збирали на своє житло, на всьому економили, мало відпочивали, діти наші не знали розкоші. І саме на нашу оселю сусіди поклали око. Галина напросилася на чай з яблучним пирогом. І почала нас “обробляти”. Спочатку сказала, що вони з чоловіком допоможуть нам з продажем та пошуком для нас іншої квартири. Ми категорично відмовилися, адже це наш будинок, де ми зробили ремонт, про який мріяли. Виходить, тепер починати все заново заради забаганки чужих людей. Але вони не заспокоїлися
життєві історії 0
Купити власну квартиру було мрією нашого зі Станіславом життя. Ми дуже довго збирали на своє житло, на всьому економили, мало відпочивали, діти наші не знали розкоші. І ось
Почекай, синок, зараз я тобі дам чисту тарілочку для кісточок, – підскочила свекруха зі стільця і потягнулася до полиці з посудом. – Ось, клади сюди. Їж, їж, не відволікайся, бо ось, дивись, два часнички наставив, що лячно й дивитися, – сказала моя свекруха до сина, коли я забігла на хвилинку до хати. Дмитро сидів за столом, де перед ним була тарілка з борщем в якому знаходилося відбірне м’яско. І ви знаєте, поводився так, наче йому на голову хтось положив корону в десять чи навіть сто карат
життєві історії 0
– Почекай, синок, зараз я тобі дам чисту тарілочку для кісточок, – підскочила свекруха зі стільця і потягнулася до полиці з посудом. – Ось, клади сюди. Їж, їж,

You cannot copy content of this page