Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на замок до віку, чи навпаки все всім розповісти, але що тоді буде – уявити не можу. А у них же уже двійко діток-погодок, наших онучат! 3 і 4 рочки. І гарні ж діти. Сваха була вдовою, коли ми познайомилися, чоловік її полинув на небо молодим, у 36 років. Я ростила дочку сама. І ось сиділи у свахи, і вона показала мені молодого свого чоловіка на світлині. Мені стало зле
Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на
Я боюся, що при розлученні чоловік і свекруха заберуть у мене дитину, вона все для цього зробить. У них бізнес і гроші, а я хто – пташка у золотій клітці. А починалося все досить щасливо. Я його підтримую як можу, але хіба я можу зрівнятися з матір’ю, яка його матеріально підтримує? До речі, живемо в будинку, який купила його матір нібито з душевною доброти, а насправді переслідувала свої цілі. Ми жили в Києві, тепер живемо за містом, вибратися я звідси не можу, бо у нас маленька дитина. З подругами не спілкуюсь, нікуди не ходжу. Живу як у клітці
Я боюся, що при розлученні чоловік і свекруха заберуть у мене дитину, вона все для цього зробить. У них бізнес і гроші, а я хто – пташка у
Поки чоловік робить у нас у квартирі ремонт, я з дитиною переїхала до його мами. Сама я сирота і в мене батьків давно немає, тому не пишіть, що треба було до своєї мами їхати. Але стосунки у мене з мамою Олексія добрі, от тільки я її на великому обмані спіймала – виманює грошенята тільки так в обох синів! Совісті ніякої. Я захоплювалася Ольгою Тарасівною, тим, як вона змогла, переживши багато чого, продовжувати жити і радіти. Вона сама ставила дітей на ноги як не стало чоловіка, діти виросли чудовими хлопцями, які завжди допомагали і допомагають матері Зараз ми живемо вчотирьох: свекруха, я і вітчим чоловіка. І за цей місяць, як би я не хотіла не чути і не бачити, я стала свідком купи брехні
Поки чоловік робить у нас у квартирі ремонт, я з дитиною переїхала до його мами. Сама я сирота і в мене батьків давно немає, тому не пишіть, що
Наталю, покажи мені чоловіка у вашому колі, який би заробляв більше ніж твій чоловік? Що ти ще від нього хочеш? Невже ти не розумієш, що він просто може вигоріти на роботі і покинути тебе з дітьми? Та пожалій чоловіка! Тобі так сильно потрібні були ці ремонти у ванній кімнаті? Та він як та стебелиночка. Я вже боюсь на сина і дихнути, – сказала я невістці, коли та з повною корзиною продуктів і молодшим сином їздила по Ашані
– Наталю, покажи мені чоловіка у вашому колі, який би заробляв більше ніж твій чоловік? Що ти ще від нього хочеш? Невже ти не розумієш, що він просто
Мене дуже хвилює, що моя свекруха Ірина Володимирівна у свої 48 років не працює і занадто себе любить! Так, у неї є чоловік, який її утримує, але це не дає їй права поводитися так у нас в гостях. Оце б моя мама так себе вела! Та ні. Моя і з дитиною погуляє, і вареників наліпить, і борщику свіженького зварить. Аще поприбирає завжди, там де у мене руки не доходять. Одним словом – мама! А ця? приїде до нас у гості вона – і лежить на дивані, не допомагає нічого. Я працюю 6-7 днів на тиждень по 10 годин. І я не хочу втомлена після роботи обслуговувати ще й її, догоджати у всьому. Так, це вона подарувала сину квартиру, але я її про це не просила
Мене дуже хвилює, що моя свекруха Ірина Володимирівна у свої 48 років не працює і занадто себе любить! Так, у неї є чоловік, який її утримує, але це
Оксано, ти вже домовся з дочкою, пекти мені той торт чи ні?, – сказала мені подруга по телефону. – А що трапилося, Лесю? Анна ж обрала який хоче торт і з прикрашанням ви ж ніби й домовилися. Якась там косметика повинна бути зверху? Хіба ні? – Ми то домовилися. Я вже всі інгредієнти купила, завтра мала б пекти, але подзвонила Анна і сказала, що відміняє замовлення. Ти ж знаєш, я такого не люблю. – А чому відмінила? – спитала я подругу. – Вона сказала причину? – А причина одна, твій зять. “Вітя сказав, що нема чого гроші тринькати! Спечеш сама. Теж мені робота!”
– Оксано, ти вже домовся з дочкою, пекти мені той торт чи ні?, – сказала мені подруга по телефону. – А що трапилося, Лесю? Анна ж обрала який
Що я вчора вислухала від Матвія за суші на вечерю! Так вони коштували 800 гривень, більше кілограма зате, ми так всі наїлися, діти дуже просили вже кілька тижнів. Матвій їв пельмені. Суші не його їжа. Я дітей дорого одягаю, гроші розхвицюю на ліво і на право. До косметолога смію ходити раз на місяць. Це ж синочок вже настрочив, нажалівся у вайбері. І свекруха навіть не подумала, що вже майже ніч надворі. А сьогодні Матвій прийшов з роботи додому з кросівками за 7 тисяч гривень
Що я вчора вислухала від Матвія за суші на вечерю! Так вони коштували 800 гривень, більше кілограма зате, ми так всі наїлися, діти дуже просили вже кілька тижнів.
Зроду на таких гостинах не була і тепер не знаю, як відмовити сина від такого шлюбу! Це ж в таку родину потрапить, що ой-леле, все життя на таких недохарчах сидіти буде, якими нас частували свати майбутні! Все зроблю, щоб син передумав.
Зроду на таких гостинах не була і тепер не знаю, як відмовити сина від такого шлюбу! Це ж в таку родину потрапить, що ой-леле, все життя на таких
Зараз з доходами туго, будівництво наше майже зупинилося. І я опинилася в якійсь безвиході. Чоловік вже не намагається навіть якось приструнити рідню, його все влаштовує і нічого поганого в цьому він не бачить. Ось приїжджає брат Вадима з сім’єю, ходять до нас додому у нову частину на екскурсію, хоча ми вже частково там живемо: там наші особисті речі, продукти, техніка і таке інше; врешті-решт може висіти різний особистий одяг у ванній, адже чужих не чекаємо. Ніколи не роззуються, впираються просто подивитися, що нового ми зробили, просто з цікавості. Лізуть в холодильник, дістають і жують прямо на ходу, що їм подобається. Ми з Вадимом зійшлися вже не дуже молодими, а зрілими. Нам було по 36 років
Ми з Вадимом зійшлися вже не дуже молодими, а зрілими. Нам було по 36 років. Я після розлучення з дитиною-підлітком, він одружений не був. Стали ми жити з
На ювілеї невістки мені так неприємно стало, бо знов сваха почала вихвалятися подарунком-квартирою, а ми ніби й нічим дітям не допомогли. – Свахо, вони якби до нас з чоловіком навідувалися, якісь смаколика привозили, по курортах возили, як інші діти, може ми б і задумалися над таким подарунком. А так що, діти про нас і не згадують, бо живуть своїм життям, – відповіла я свасі
– Свахо, беріть з мене приклад. Я одна, без чоловіка, але дітям квартиру своєї мами подарувала після весілля, бо вони мають окремо жити. У вас хоч і в

You cannot copy content of this page