Головна

життєві історії

Я працював в Голландії, аби забезпечити в Україні свою родину – дружину і дочку. Щоб будинок гарний і машина, і мої дівчата ні в чому не потребували. Дружини вистачило на три місяці. І ось я через три роки повернувся в Україну. Квартира моя і ділити її ніхто не збирається. Але Марина з дочкою вирішили, що гроші, які я заробив за останній рік і відкладав на будинок, треба поділити між мною і Мариною. Така у них до мене пропозиція, інакше суд
життєві історії 0
Я працював в Голландії, аби забезпечити в Україні свою родину – дружину і дочку. Щоб будинок гарний і машина, і мої дівчата ні в чому не потребували. Після
Біля мами я стояла в чорній сукні і хустині, але не проронила жодної сльозинки. Родичі замість того, щоб мене підтримати, почали шепотітися. “Ольга її одна виховувала, всю себе дитині присвятила, і ось таке заслужила?” Ну не розуміють вони, що за ці важкі п’ять років я виплакала всі сльози, що “жили” в мені. Ніхто з них не запропонував тоді своєї допомоги. Вони забігали до нас на хвилин десять, щоб провідати маму, але якщо чесно, щоб глянути, чи належно я за нею доглядаю
життєві історії 0
Всі родичі прекрасно бачили, як важко мені було всі ці п’ять років. Та незважаючи ні на що, ніхто мені не запропонував ніякої допомоги. Я не те, що відпустки
В суботу зранку Назар мені сказав, що поїде з Ромчиком до своїх батьків, пора вже їх провідати. Малому нашому чотири роки, він почув, що їде з татом до бабусі й дідуся, тому новині зрадів. Але біля будинку моїх свекрів почав тупотіти ногами, лити сльози, вередувати і відмовлятися заходити у двір. Все тому, що Ромчик не зрозумів, до яких дідуся й бабусі вони їдуть, син подумав, що до моїх батьків, а не до татових. Тепер свекруха не хоче зі мною говорити і сказала з малим більше до них не приїздити взагалі, що в неї онуки – діти дочки. Коли приїжджають до нас у свята, то можна не за стіл одразу сідати, а погратися з Ромчиком
життєві історії 0
В суботу зранку Назар мені сказав, що поїде з Ромчиком до своїх батьків, пора вже їх провідати. Малому нашому чотири роки, він почув, що їде з татом до
В “день тата” я сходила на службу, дала за здоров’я своєї сім’ї, а після відразу ж пішла до дітей в гості. І знов картина, яка мені не сподобалась. Ну в день “тата” вже могла б Руслана щось святкове до столу приготувати? Зробити чоловіку свято! Але ж ні, має Андрій готувати, бо це ж смажені стегна, а м’ясом має чоловік займатися. Але річ в тім, що окрім м’яса мій син приготував і картопельку молоденьку з кропом і салат грецький. Хочу таки цю тему підняти, бо хвилююсь за сина. На всяке я очі закривала, але на це не буду
життєві історії 0
Хочу таки цю тему підняти, бо хвилююсь за сина. На всяке я очі закривала, але на це не буду Мого чоловіка вже немає на цьому світі, ось тому
Свати нас в хату не пустили. Ми сиділи в бесідці, хоч на дворі погода була прохолодна і дощова. На той славнозвісний шашлик ми чекали годинки з дві. А до шашлику, увага – сваха подала салат з огірків і помідорів і неохайно нарізаний хліб. Я була в подиві, чесне слово. Та коли наш син промок і я попросила його завести до хати, сваха мене послухалась, але до нас вже в сад не вийшла. Спілкувалась з нами через відчинене вікно. Додому я їхала розгублена. В яку дивну сім’ю потрапить моя дочка
життєві історії 0
Свати нас в хату не пустили. Ми сиділи в бесідці, хоч на дворі погода була прохолодна і дощова. На той славнозвісний шашлик ми чекали годинки з дві. А
Дмитрик мені не рідний онук, ось тому я й хочу, щоб невістка, яка поїхала на заробітки в Італію, мені за це доплачувала. Але Ірина іншої думки і каже, щоб мій син з дивану підіймався і йшов гроші заробляти, а не чекав з місяця в місяць її переводів. Я все розумію, але при чім тут я? Сваха моя мудріша, як не крути
життєві історії 0
Я б мовчала, якби онуки обидва мені були рідними, але ж старшенький Дмитрик її син від першого шлюбу, хоча, навіть не так, Ірина не була в офіційному шлюбі
Я вдячна Богу, що у свої 56 років я ще маю рідних живих батьків, турбуюся про них, допомагаю. Вони мене виховали, всьому навчили, завдяки їм я прийшла в цей світ. Тому я вважаю, що любов до батьків – природня річ, і я дуже поважаю, шаную і люблю своїх літніх маму й батька. Але з власними дітьми у мене дуже сумна історія, я їм просто не потрібна. Я вже зараз думаю, як ми з чоловіком будемо жити в старості, якщо у нас такі діти? Пенсії зараз справді дуже малі, навіть мізерні, копійки. Я ще працюю, але ж це вже не довго. Тож вважаю, що вже зараз мої діти мають допомагати нам з батьком фінансово
життєві історії 0
Я вдячна Богу, що у свої 56 років я ще маю рідних живих батьків, турбуюся про них, допомагаю. Вони мене виховали, всьому навчили, завдяки їм я прийшла в
Від того, що розповів мені син, у мене очі на лобі опинилися і я вже три дні оговтатись не можу. Тепер я точно переконана, що йому необхідно облишити цю жінку. Так, допомагати своїм дітям, двом з трьох, бо старший не його, але облишити однозначно і крапка! У понеділок вони йдуть до нотаріуса щоб оформити на невістку пів квартири, яку він купив сам і до шлюбу, хоча одна спільна дитина у них на той час вже була
життєві історії 0
Від того, що розповів мені син, у мене очі на лобі опинилися і я вже три дні оговтатись не можу. Тепер я точно переконана, що йому необхідно облишити
Іван пошкодував єдиній дочці грошей на коляску. Нам його родичі з села передали, таку замурзану, я ледве відмила, хоч до останнього надіялася, що Іван купить для своєї єдиної принцеси щось особливе. Але що дивно, коли до нас приїжджають гості чи з моєї чи з його сторони, то на столі красуються і сири з плісняви і канапки з червоної риби. Всі його хвалять, який господар і як мені повезло. А мені від цієї обстановки, плакати хочеться
життєві історії 0
Ми з чоловіком разом вже три роки. Одружились вже не молодими. Мені було майже тридцять, а Івану тридцять сім. На даний час виховуємо донечку, якій півтора рочку. Раніше
Мого чоловіка тільки-тільки не стало, а невістка ніби не розуміє, що мені погано на таке дивитися, вішається на мого сина, тулиться. А я позаду них йду, і аж мене теліпає від злості. Могла б і увійти в моє становище. Бо ж недавно я з чоловіком так попід ручки водилася, а тепер по парку одна гуляю, без підтримки. Ми ж з чоловіком жили душа в душу. Але як це Оксані пояснити, поки не знаю. Як мені реагувати на такі зухвалі вчинки невістки?
життєві історії 0
Мого чоловіка тільки-тільки не стало, а невістка ніби не розуміє, що мені погано на таке дивитися, вішається на мого сина, тулиться. А я позаду них йду, і аж

You cannot copy content of this page