життєві історії
Вчора у фейсбуці привітала свого улюбленого і старшого онука з шістнадцятиріччям, а сьогодні зайшла на сторінку і отетеріла. Люди, яких я знаю все життя і які знають мою
Мій колишній чоловік Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала відмови у жодній забаганці, облітала з ним, сама чи з синочком пів світу, на
– Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та хіба ж це гарний приклад? Вперлася моя дочка, що хоче їхати на заробітки в
– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала
Все життя ми собі з чоловіком все шкодували. Я думаю, ми не одні такі, бо якось так було заведено. В серванті було повискладувано тих сервізів, певне з п’ять,
Я оце все собі в блокноті по пунктам записала – про що буду говорити зі свахою по телефону. Що це вони за дівчину таку виховали??? Прибирає син. У
Мама каже забирати сина, повертатися до неї і подавати на розлучення. А я не знаю, як бути! Просто Вадим така людина, та він любить нашого синочка дуже. От
Мій чоловік і донька засмучені, що я не хочу на пенсію. Вони очікували, що я буду їхньою прибиральницею і куховаркою на повний робочий день Історія почалася минулого року.
Я такої дитини ще не бачила. І бабусі з однієї і іншої сторони кажуть, що в їх роду таких ніколи не було. Я думала, ну шість років, племінниця
Розповім вам свою долю української заробітчанки. Багато в чому вона така сама як у тисяч наших жінок, які їдуть на чужину, аби важко працювати і забезпечувати свої родини