Головна

життєві історії

А що тобі не подобається, Ірино? Я ж не в твоїй машині на переднє місце сідаю, а свого сина. Тобі ж краще ззаду вмоститися, до того ж, там твій син в автокріслі, за яким потрібно доглядати. – Мій? Мій син? А може наш з Іваном? Ви нічого не плутаєте?, – почала обурюватися я. – Ой, не так сказала, а ти вже завелася. Ти з моїм сином живеш, всі вечори ви разом, дай хоч на наших спільних поїздках я біля нього побуду, – відповіла свекруха, коли всадилася біля чоловіка, коли ми всією сім’єю, або навіть родиною, їхали на дачу
життєві історії 0
– А що тобі не подобається, Ірино? Я ж не в твоїй машині на переднє місце сідаю, а свого сина. Тобі ж краще ззаду вмоститися, до того ж,
Як тільки я лишила чоловіка без котлет і без борщів – сталося диво, в яке важко і повірити. Я вляпалася у заміжжя в 19 років, народила дитинку. Сиджу дома, чоловік в академії навчається, а я собі нову пару шкарпеток купити не можу – старі на лампочці штопаю. Заощаджую кожну копійчину, щоб чоловік закінчив академію – все для нього, коханого. У вільний час розносила листівки, газети – займалася всім, що приносило дохід, бо у чоловіка зарплата була дуже маленька, а навчання справа не з дешевих, плюс витрати на дитинку. Олег був дуже вередливий, як маленька дитина: подай це, принеси те, хочу он те. Каші він не їсть, любить усе м’ясне. Грошей немає, а м’ясо щоб у борщі плавало
життєві історії 0
Як тільки я лишила чоловіка без котлет і без борщів – сталося диво, в яке важко і повірити. Я вляпалася у заміжжя в 19 років, народила дитинку. Сиджу
А тобі не соромно? Яринці зараз важко, їй підтримка рідні потрібна. Ти ж брат, рідний брат. Ви виросли разом і стільки років жили пліч о пліч. Твоя дружина, як не крути, а тобі чужа. Діти так, не спорю, вони тобі рідні, а дружина сьогодні є, завтра її немає. Ти своє пильнуй, рідне. Лише так будеш щасливий на цьому світі, – сказала мені мама, коли я прийшов вияснити, хто ж має оплачувати той один, але великий кредит
життєві історії 0
– А тобі не соромно? Яринці зараз важко, їй підтримка рідні потрібна. Ти ж брат, рідний брат. Ви виросли разом і стільки років жили пліч о пліч. Твоя
Я не винна перед його жінкою аж ніяк. Я теж була покинутою, а тепер маю право на щастя, нехай ось таке. Але він на мене і моїх дітей дві тисячі доларів в місяць витрачає, а це про щось говорить. Ось і зараз на море з дітьми збираюся за йно рахунок.
життєві історії 0
Я не винна перед його жінкою аж ніяк. Я теж була покинутою, а тепер маю право на щастя, нехай ось таке. Але він на мене і моїх дітей
Я вас просила готувати той борщ?, – вигукувала мені на кухні невістка. – Анно, але ж я хотіла як краще. Чого ти так до мене відносишся? – Анна поспіхом мила руки, одягала халат і побігла на кухню, де кипів на одній канфорці зелений борщ, а на другій варилось три яйця до нього. – Ось, я і яйця вже відварила!, – радісно вигукнула я. Я ж не знала, що по її рецепту там має бути вісім, не менше. З кухні я пішла в свою кімнату, як не вмита
життєві історії 0
– Я вас просила готувати той борщ?, – вигукувала мені на кухні невістка. – Анно, але ж я хотіла як краще. Чого ти так до мене відносишся? Анна
Я сама такою була. Але тепер щиро не розумію, вас, нещасливі жінки, як ви можете цим займатися щодня? А як же ви самі? Адже ви весь час цим займаєтеся! Робота в офісі, діти в садочку, нагладжені сорочки чоловіка і машина у кредиті. А де ваше щастя в цьому, жіночки? І де тут ви самі? Ваші інтереси і захоплення? Але ж ні, вони найрозумніші і дають поради, як стати такою самою нещасливою, як вони: влаштуватися на гарне місце, вийти заміж, народити дітей і водити їх в садок, готувати обіди чоловіку
життєві історії 0
Я сама такою була. Але тепер щиро не розумію, вас, нещасливі жінки, як ви можете цим займатися щодня? А як же ви самі? Адже ви весь час цим
Мені вже більше 70 років і я надумав розлучитися. Я звичайно розумію, що моя дружина 30 років своїми італійськими заробітками нас утримувала. У всіх наших трьох дітей є квартири, машини. Я не працював відтоді, як втратив роботу. Але тепер вона повернулася на зовсім, і моє життя перетворилося на суцільне випробування. Буду у 70 з гаком розлучатися, переїду на дачу, вона їй все одно не потрібна. До мене туди будуть онуки і майбутні правнуки приїздити. А Людмилі нехай квартира, я на неї не претендую – вона купила. Те не їж, те не пий, спи тільки в спальні, під телевізор не можна засинати, вдягни піжаму на флісі, коли не холодно. Пішли туди, поїхали сюди. І так до безкінечності
життєві історії 0
Мені вже більше 70 років і я надумав розлучитися. Розповім вам свою історію. Можливо, хтось зрозуміє і підтримає, але більшість осудить, я це знаю. І все одно розповім,
Близько обіду мені подзвонив Павло. – Мамо, з днем ​​народження! – затинаючись, промовив він, але голос його був дивно напруженим. – Мені потрібно поговорити з тобою про щось важливе. Ремонт будинку коштує нам великих грошей. Ти могла б нам допомогти? – Я відчула, як мене покинула вся радість. – Павле, сьогодні мій день народження, – насилу вимовила я. – Чи можемо ми на хвилинку забути про гроші? – Мамо, ми все-таки робимо це для дітей. Я думав, ти зрозумієш, – відповів він, ніби нічого не сталося
життєві історії 0
Я дуже розчарована своїми дітьми. Я відчувала, що до мене приходять лише за грошима, тому перестала їх їм давати. Мої підозри підтвердилися. Сьогодні я живу сама, і ця
Не можу зрозуміти ніяк, я дружина, чи хатня прислуга для Марії Василівни? Так, ми живемо у неї, так вже склалося. Кожного ранку я ношу їм з і свекром по склянці теплої води і свіжозварену каву в ліжко прямо. Поті вона мені замовляє сніданок. Якщо не всі продукти є – треба бігти в магазин чи на ринок. Сама встигаю лише канапку якусь перехопити. замовляє мені свекруха не щось простеньке, а солянки, борщі, голубці. Одного разу Марія Василівна прибігла з роботи, а кухня не прибрана, посуд не помито, одяг і постільна не стирана у ванні лежить – ой леле, що я вислухала! Я не встигла все зробити, бо просто валилася з ніг. Максим пообіцяв, що до Нового року ще заробить грошей, і ми обов’язково купимо хоч невеликий, але власний будиночок. А поки що попросив далі прислуговувати його матері і не робити конфлікт
життєві історії 0
Не можу зрозуміти ніяк, я дружина, чи хатня прислуга для Марії Василівни? Так, ми живемо у неї, так вже склалося. Кожного ранку я ношу їм з і свекром
Я коли відкрила свою шафу – отетеріла: на всіх моїх поличках Світлана Петрівна, моя свекрушенька, вже порозкладала свої речі, вибрала собі диван – і це в однокімнатній квартирі! А потім вона добралася до кухні. Це вже перейшло межі і я не витримала. І сказала днями увечері: – Мамо, шкварки свої їжте самі, нам на картоплю не кладіть. І вареників з лівером ми не їмо, і яєчню зі смаженою варенкою також! Свекруха відварює сосиски до якогось гарніру, а в цій воді варить суп! Як це можна їсти? Але про “вишеньку на торті” я дізналася кілька тижнів тому
життєві історії 0
Я коли відкрила свою шафу – отетеріла: на всіх моїх поличках Світлана Петрівна, моя свекрушенька, вже порозкладала свої речі, вибрала собі диван – і це в однокімнатній квартирі!

You cannot copy content of this page