Головна

життєві історії

На день народження діти з пустими руками приїхали. Як любить казати моя Галинка: “Аби здоров’я було, а все решта у вас є!” Так мені стало неприємно. В понеділок ще дочка заїжджала по деякий одяг, що в мене зберігався. Галинка прекрасно бачила, що резинові тапочки зовсім зносилися, бо навіть увагу на це звернула. А в неділю я з церкви йшла і свою сусідку Катю зустріла. На ній була така сукня, що очі можна лишити. Я не стрималася і запитала, де ж таку красу купила. Після її відповіді мені ще важче на душі стало
життєві історії 0
Свій день народження я не справляла, бо не на часі. Але дітей запросила на вихідних, бо не часто ми зустрічаємось. Я зробила салат з огірків і помідорів, молодої
Живу я не копійки, звикла вже. Пенсія 7 тисяч гривень, але з неї я плачу кредити сина, це вже тягнеться майже 10 років. Я працювала на хорошій роботі, і на прохання сина взяла кредит на 500 тисяч гривень. Для мене це була дуже велика сума. Виплачувала 5 років. Чотири роки я вже на пенсії, але картина та сама, гроші в мене беруть і ніхто не віддає. А коли народилася онучка два роки тому, то мої витрати на родину сина ще збільшилися. Водночас відпочивати їдуть до Єгипту чи в Емірати, тепер в Карпати. Зараз у мене заборгованість по карткам у 150 тисяч гривень і відсотки ростуть
життєві історії 0
Живу я не копійки, звикла вже. Пенсія 7 тисяч гривень, але з неї я плачу кредити сина, це вже тягнеться майже 10 років. Я виростила сина сама, бо
Мені 39 років, я успішна журналіст-фрілансер, пише про бізнес у багато відомих видань. Реалізована у професії і матеріальних досягненнях – є квартира-студія в новобудові в Києві, є машина. Дорого вдягаюся, доглядаю за собою, подорожую по можливості і постійно розвиваюся. Але я абсолютний нуль в особистому житті. Немає родини, коханого чоловіка, дітей  і навіть справжніх друзів. А рідня “любить” за фінансову складову
життєві історії 0
Мені 39 років, я успішна журналіст-фрілансер, пише про бізнес у багато відомих видань. Реалізована у професії і матеріальних досягненнях – є квартира-студія в новобудові в Києві, є машина.
Я вчора так і сказала ввічливо мамі чоловіка і чоловіку також, що її більше в нашій оселі і на порозі не буде. Внучку любить і хоче бачити? А не треба було такого творити! Подасть Женя на розлучення? Та будь ласка, якось проживу. Я взагалі не очікувала, що він маму підтримає і її бік прийме. Що це за родина? Свекруха живе в іншій області і приїхала до нас на рік Василинці. Коли в неділю за столом зайшла про це мова, я чітко озвучила свою думку і сказала, що ми цього робити не будемо. Та коли я вчора повернулася з супермаркету, то донечку свою просто не впізнала
життєві історії 0
Я вчора так і сказала ввічливо мамі чоловіка і чоловіку також, що її більше в нашій оселі і на порозі не буде. Внучку любить і хоче бачити? А
Ось, забирайте собі назад той рис, гречку і ячмінну кашу. Свинки на балконі ми не тримаємо і в такій кількості тих дешевих каш не потребуємо, – сказала мені в неділю невістка. Я ж до дітей зі відкритим серцем. Знаю, що в них деякі фінансові проблеми. Ось і стараюсь допомогти хоч продуктами. Але ні, невістці не підійшов рис, бо не пропарений. – Я таким не користувалася і не буду, – самі ту дешеву продукцію їжте, – замість дякую сказала Анна
життєві історії 0
– Ось, забирайте собі назад той рис, гречку і ячмінну кашу. Свинки на балконі ми не тримаємо і в такій кількості тих дешевих каш не потребуємо, – сказала
Озираюся назад і згадую, як все сталося. Я дивлюся, як мій чоловік Тарас любується нашим 21-річним сином-красенем, і в мене душа стискається від докорів сумління, адже я весь 21 рік ношу в собі цю таємницю. Чоловік мене обожнює навіть через багато років шлюбу і завжди казав, що пишається тим, що наш Артем схожий більше на мене, особливо в дитинстві взагалі був моєю копією. Всі два десятиліття нашого спільного життя чоловік щиро вважає, що виховав доброго і порядного сина. А я ж уже до заміжжя знала, що дитина моя – від іншого. І ось я думаю, поки Тарас ще з нами і я маю шанс це зробити – сказати йому, чи ні? Чи маю я моральне право так і не повідомити йому, що не він батько Артема
життєві історії 0
Я дивлюся, як мій чоловік Тарас любується нашим 21-річним сином-красенем, і в мене душа стискається від докорів сумління, адже я весь 21 рік ношу в собі цю таємницю.
Я два тижні до сина з невісткою і не приходив і не телефонував. Слова сина глибоко засіли в моїй душі. Просто мені дивно, що він, чоловік, який виховує двох синів, дозволяє їм поводитися, як дівчаткам. І то, скажу я вам відверто, в мене є знайомі, які мають онучок, так навіть дівчатка так не поводяться
життєві історії 0
– Десять років ти не зважав на онуків. Не цікавився їхніми досягненнями, жодного разу не пограв з ними у футбол, а тепер в одну мить ти включився і
Мій Антон дуже любить розповідати мені й моїй мамі, у якої ми живемо, що ми не так смачно готуємо, як його матуся, не так прибираємо – залишаємо пил і безлад, що без нього ми б не змогли взагалі існувати. Любить сказати, що моя мама уникає всілякої роботи і ховає від нього гроші. Отак приходить з роботи майже щодня і починає вчити то мене, то мою маму. Коли ми з Антоном зустрічалися і діло наближалося до весілля, мама наполягла, щоб ми жили з нею. Адже я її єдина дочка, вона всю душу в мене вклала. Ось так і вийшло, що ми з чоловіком живемо разом з нею у нашій з мамою квартирі
життєві історії 0
Мій Антон дуже любить розповідати мені й моїй мамі, у якої ми живемо, що ми не так смачно готуємо, як його матуся, не так прибираємо – залишаємо пил
Я про це дзеркало мріяла десять років. Я так довго відкладала на нього гроші. Як ти міг? Ну не вмієш це діло робити, то не треба було і братися!, – сказала з плачом моєму сину мама Уляни. Я дитину ледь заспокоїла. А ввечері подзвонила, сказала “свасі”, що віддам все до копійки, тільки ноги мого Данила в них не буде. Після цього лити сльози почала вже її дочка Уляна. Така ситуація неприємна вийшла. Але я не розумію, хто ж тут винен і повинен відшкодувати гроші за цю її “мрію”?
життєві історії 0
– Я про це дзеркало мріяла десять років. Я так довго відкладала на нього гроші. Як ти міг? Ну не вмієш це діло робити, то не треба було
Ти цю жінку мамою можеш називати, але тільки не при мені. Тож, синок, думай що говориш наступного разу, – сказала сваха, коли її син стояв біля мене за столом і тільки-тільки почав своє привітання. В цей момент всі за столом притихли і лише Дарина порушила цю мовчанку, коли спитала, чи смачна картопелька за новим рецептом з інтернету. Я вам кажу, ну таку сваху маю, що й зустрічатися не хочеться
життєві історії 0
– Ти цю жінку мамою можеш називати, але тільки не при мені. Тож, синок, думай що говориш наступного разу, – сказала сваха, коли її син стояв біля мене

You cannot copy content of this page