Головна

життєві історії

Подвійна коляска, двоє дітей і рюкзак за спиною. Я також була втомлена, але не нила, як чоловік і не жалілася ні своїй мамі ні тим більше свекрусі, яка повторювала, що своїх виростила і з неї годі. А потім те відчуття, що в чоловіка хтось з’явився. Я не знаю як це пояснити. Я чітко це розуміла. – Віро Степанівно, в Іллі жар, дайте слухавку Денису. Потрібно в аптеку збігати, – звернулася я до свекрухи, коли Денис вкотре не прийшов ночувати. – А він вже спить, Катерино. Він такий прийшов втомлений, що навіть вечеряти не хотів. А потім голка з мішка таки вилізла
життєві історії 0
Ви знаєте, я тут недавно прочитала історію, як мама трійняток, яку покинув чоловік, прийняла його через п’ять років і пробачила. В мене дуже схожа ситуація, тільки я не
Коли у сусідньому кабінеті з’явилася 32-річна красуня Аліна, я і уявити не міг, що щось у нас буде. Адже у обох родини, усталене життя. Але стосунки у ас все ж почалися, і як далі жити – не знаю. Я взагалі не думав, що зі мною таке може трапитися. Я 30 років щасливо одружений, зараз мені 55. І ось тепер – за ручку крадькома потриматися на роботі при зустрічі, рідкі зустрічі на орендованих квартирах. Як я вже сказав, я маю прекрасну дружину, з якою ми прожили 30 років. Напевно, я її досі люблю, сприймаю як друга і вдячний за життя разом довгі роки. У нас із дружиною дві дочки, майже ровесниці моєї Аліни
життєві історії 0
Коли у сусідньому кабінеті з’явилася 32-річна красуня Аліна, я і уявити не міг, що щось у нас буде. Адже у обох родини, усталене життя. Але стосунки у ас
Коли Ірина Степанівна сказала мені в очі, що син наш вже дорослий, а тому її син нічого робити не повинен і працювати також, а вона буде йому на кишенькові витрати віддавати свою пенсію, я поставила умову: харчуватися будемо з чоловіком окремо, в холодильнику у нас відтепер – різні полички. Вона не дозволяла мені купувати собі одяг – я мала заощаджувати. А тепер уже півроку, як свекруха возить чоловікові їжу, і щоразу намагається приготувати щось смачне, щоб показати мені, що він без мене їсть ще краще. Не знаю, де вона бере гроші, і наскільки її вистачить, але мене вражає не так свекруха
життєві історії 0
Коли Ірина Степанівна сказала мені в очі, що син наш вже дорослий, а тому її син нічого робити не повинен і працювати також, а вона буде йому на
20 років тому мені було 20 років і батьки сказали мені покинути їхній дім, заробити собі на житло самостійно. Я тільки почала працювати. Заробити на житло? Не смішіть. Я пішла з квартири батьків, 10 років – по чужих кутках, орендувала кімнати з господинями, заробляла. Працюю в іншій сфері, не по спеціальності давно. Змогла трохи відкласти грошей, думала брат квартиру. Не стає батька. Всім займалися лиш мама і я, хоча нас четверо дітей в родині, я найменша. Але решта люблять батьків лише на відстані. Ховали його ми з мамою, а нас четверо дітей. Мама вже потребує догляду. Винайняла квартиру, взяла маму до себе. І почалося те, що не описати словами. Я працювала по 10-14 годин. Коли б не повернулася, мама не знає, що приготувати їсти. Приготую, похвалить, що смачно. Я схудла вдвічі, мама ж у стільки погладшала. Вдень виспиться, вночі весела, активна – розмови, серіали, чаювання
життєві історії 0
20 років тому мені було 20 років і батьки сказали мені покинути їхній дім і будувати своє доросле самостійне життя, заробити собі на житло самостійно. Я вчилася на
Коли Яринка народилася, я залишила роботу з хорошим доходом – помічниці судді, і допомагала дітям матеріально. Допомогла купити квартиру, дарувала дорогі подарунки невістці і сину, возила за кордон, з Яринкою сиділа до трьох років. Жили ми з Яринкою майже завжди у мене за містом, діти постійно приїжджали, я їх зустрічала, як кажуть, хлібом-сіллю. Словом, я дала їм можливість робити кар’єру і заробляти гроші, бо у них дорога машини в кредиті була і другу дитину хотіли. Того дня ми з чоловіком привезли після вихідних внучку додому батькам, а невістка поставила перед нам чашки з чаєм. І все! До чаю нічого немає. Я запитала у сина, чому маму й батька не погодували, ми ж з дороги. А у відповідь почула: не подобається, не ходи, у мене тут не магазин і не ресторан
життєві історії 0
Вважаю себе хорошою матір’ю, адже все дала своїй дитині. Зараз мені 63 роки, сину – 31. Завжди думала, що мій Арсен у мене золота дитина, непорозумінь з синочком
Гостей було багато. Дарували хто подарунки хто конверт з грошима. І ось приходить моя рідна сестра, з одним букетом квітів і то не купленим, а з городу. Сказала, що в нашому віці більше нічого не потрібно. Та вона сіла за той стіл в четвертій і встала десь в дев’ятій. Та щоб щось було на тому столі, треба його купити. Та все це коштує грошей. Могла б хоч за той накритий стіл тисячку в конверт всунути. Якось мені дивно стало. Я б так не змогла. Прийшла, наїлася на халяву делікатесів і пішла. Я навіть дітям не сказала нічого, бо соромно за сестру було
життєві історії 0
– Вітаю вас, сестричко. Це серйозна дата і ви зуміли з Василем пройти ці роки пліч-о-пліч і виховати таких чудових дітей, а тепер вже тішитися і онуками, а
Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день народження і я запросила новоспечених свекрів – діти наші місяць тому просто розписалися самі, ми навіть не були присутні. Живуть молоді окремо – вони самі їздили на заробітки і купили собі двокімнатну квартиру в Києві. Ну а це я вирішила познайомитися з ними ближче, посидіти за столом. От і запросила. Вони приїхали, одразу відкрили багажник машини і почали діставати ці мішки з цибулею, буряками, картоплею і баклажанами. Звичайно, закривати в банки я нічого не буду
життєві історії 0
Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день народження і я запросила новоспечених свекрів – діти наші місяць тому просто розписалися самі,
Як тільки мама перевела з Італії гроші, тато розрахувався з роботи. Казав, що звільнили, але я впевнена, що сам заяву написав. І ось тато почав жити і ні в чому собі не відмовляти. Купує собі дорогі цукерки, по десять раз на день морозиво. Одного дня я помітила на його ногах дорого бренду кросівки. Я собі такі не купую, а тут тато розійшовся. – Я все життя про такі мріяв, то чого маю собі жаліти?, – сказав здивовано тато. А в п’ятницю я приїжджаю в село, а мені на кожному кроці кажуть, що тато заборгував. І в сусідів і в магазині
життєві історії 0
– То мама там працює, щоб тобі полегшити життя, а ти мало того, що сам не працюєш, так ще не знати як живеш. Як то так? Мені вже
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї. Досі я тільки чую історії, бачу серед знайомих, як чоловіки дарують подарунки своїм жінкам, фінансово жінки можуть покластися на своїх чоловіків. І найцікавіше, що коли я лише знайомлюся з чоловіком тим чи іншим – він спочатку турбується про мене, платить у ресторані за мене, робить якісь приємні сюрпризи, купує мені додому щось потрібне. В другому шлюбі чоловік і свекри казали мені, що чоловіку самому важко заробити на всіх на їжу і одяг, тому, мовляв, йди, працюй, раз у тебе грошей немає. І я працювала. Народилася дитина, а в підсумку все майно записано на чоловіка, а він навіть і не думав фінансово підтримувати свою сім’ю. Зараз у мене поруч дуже хороший чоловік, менший за мене навіть, але він усіляко намагається перекласти на мене всі витрати, коли я поруч. То в нього гаманець раптом удома залишився, а ми їдемо далеко, то готівкою не може розплатитися, бо забув зняти
Без рубрики 0
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї.
Онучці три роки ще немає, але дочка мене дуже дивує. Ну добре, вона молиться багато, так вона з одної кімнати чуть церкву не зробила. Все обвішано якимись статуетками. Недавно телефоную, а дочка не підіймає слухавку. Я хвилювалася, тому відразу ж набрала зятя, бо це був вже пізній вечір. – Та, Орися поїхала на “нічні чування” в якусь церкву, – відповів мені зять. Я чуть не впала від почутого. Ну які чування пізно ввечері? В Орисі дитина, чоловік, та сиди в хаті і борщі вари з варениками
життєві історії 0
Я ще нічого не казала, коли моя дочка їздила по святих місцях, коли заміжня не була, але тепер це вже занадто, я вважаю. Вже шістнадцять років я живу

You cannot copy content of this page