Головна

життєві історії

З нами живе мама чоловіка, бо свою квартиру вона продала свого часу і дала Микиті гроші на ремонт придбаної ним трикімнатної квартири. Одружився Микита зі мною, я народила сина, разом ми три роки. Чоловік мене любить і поважає, тому свекруха при ньому дуже тактовна і обережна. Але спільної мови ми з нею все ж таки знайти не можемо. Надія Сергіївна запросто може зайти без стуку в нашу кімнату, запитує у мене безкінечно всілякі дрібниці, адже їй просто нема чим зайнятися
життєві історії 0
З нами живе мама чоловіка, бо свою квартиру вона продала свого часу і дала Микиті гроші на ремонт придбаної ним трикімнатної квартири. Одружився Микита зі мною, я народила
Поїхала я працювати в Італію зовсім молоденькою і вийшла там заміж за італійця вже у віці, можна сказати. Але ми прожили щасливе повноцінне життя з моїм Лоренцо. 20 років. Мій чоловік був прекрасною людиною. Два роки тому я вдовою повернулася у Чернівці. Іноді я повертаюся у Флоренцію у справах і залишаюся там кілька місяців, але ніщо не зрівняється з затишком мого рідного міста. Якось під час душевної розмови я розповіла своїй сестрі Марті про своє міцне фінансове становище
життєві історії 0
Поїхала я працювати в Італію зовсім молоденькою і вийшла там заміж за італійця вже у віці, можна сказати. Але ми прожили щасливе повноцінне життя з моїм Лоренцо. 20
Мої батьки люблять свого зятя – мого чоловіка – і свою дачу понад усе. У них це взаємно, до слова. це мене все менше влаштовує, щиро кажучи, бо я юрка за їхньою дачею не бачу, і де вона тільки на мою голову взялася. Купили мрію! Останнім часом мене не трохи засмучують батьки своєю поведінкою. А якщо говорити щиро, то я дуже незадоволена, бо через них мій шлюб котиться за обрій. І так знову і знову. І якоїсь миті він не витримав. Потрапив в стаціонар від перевтоми. Я так надалі не можу. І тепер доведеться поговорити з батьками відверто і серйозно
життєві історії 0
Мої батьки люблять свого зятя – мого чоловіка – і свою дачу понад усе. У них це взаємно, до слова. це мене все менше влаштовує, щиро кажучи, бо
Мама мене народила пізно, у 42 роки. Я була дуже бажаною і довгоочікуваною дитиною. Тата не стало рано, а нам з мамою було дужке важко фінансово. Але матуся-пенсіонерка мене тягла, хапаючися за всілякі підробітки. Так я виросла, закінчила школу на відмінно, але вчитися пішла в училище – тягнути мене в університеті, навіть якби я вступила на бюджет, у мами не було можливості. І ось я зустріла у 19 років 33-річного Віктора. Заможного, з бізнесом, квартирою і машиною, розлученого, без дітей. Я на той момент зустрічалася з хлопцем, своїм однолітком. Там були почуття. Але що він міг мені дати? Я ні дня не любила Віктора. Але вийшла за нього заміж, народила двох чудових діток, яким зараз 14 і 8 років. Я давно маю вищу освіту, працюю начальником в соціальній сфері. Вже три роки у мене є він
життєві історії 0
Мама мене народила пізно, у 42 роки. Я була дуже бажаною і довгоочікуваною дитиною. Тата не стало рано, а нам з мамою було дужке важко фінансово. Але матуся-пенсіонерка
Ситуація, яка сталася з нами у Ірини, не дає мені спокою, тому хочу попросити поради і почути сторонні думки. Я мама чудової маленької донечки Софійки. Чоловіка у мене нема, виховую дитину сама. Кілька днів тому мене запросила в гості моя подруга Іра, ми іноді з нею зустрічаємося на каву-чай з тістечками чи тортиком, посидіти і душевно поговорити. Цього разу я взяла з собою і Софійку. Я принесла червоненьке, тістечка і сир, моя подруга накрила нам невеликий легкий стіл, бо на вулиці стояла спека. І ми зайшли до Іри в квартиру перекусити. Через 15 хвилин моя Софійка попросилася в іншу кімнату
життєві історії 0
Ситуація, яка сталася з нами у Ірини, не дає мені спокою, тому хочу попросити поради і почути сторонні думки. Отже, розповім вам коротко свою історію, яка мене неабияк
Коли Наталя оголосила про весілля, я зраділа, вона хороша дівчина і заслуговує на щастя. Але мене здивував розмах весілля. Батьки Сергія не такі вже і багачі. Я ж думала, може там наречений який мільярдер, але ні, звичайний офісний працівник. Але на весілля запросили, то я сильно не розпитувалася за що і звідки. Столи гнулися від наїдків, наречена сяяла мов та зірочка, батьки також були в дорогих нарядах. І вже ближче одинадцятої вечора, коли всі почали вже розходитися, я почула те, що мене привело в подив
життєві історії 0
Ми відгуляли весілля з Сергієм два роки тому. Але відгуляли це гучно сказано. Одягнули вишиванки, кросівки, купили каблучки і побігли до РАЦСу. Ми зі шлюбом в церкві вирішили
На пляжі я гонорово витягла з пакета той спрей, і так, де мені хотілося, трішки намастила ноги, руки, а решту, що було на руках розмастила по обличчі і шиї. Як на зло в ту ж мить сонечко сховалося. Діти хлюпалися у водичці, а ми сиділи в бесідці і мило спілкувалися. Дома глиб, а в мене відбилися шльопанці на ногах. – Олю, а ти кажеш сонця нема для засмаги! Ось, глянь, як я гарно засмагла. Певне, вітром так вийшло, – похвалилася я сестрі чоловіка. А потім лежу на ліжку, а вона мені каже: “А чому в тебе такі долоні жовті?
життєві історії 0
І сміх і гріх. Ну таке перед поїздкою витворила, що словами вам не описати. Вже довгий час ніде з дітьми не їздила відпочивати. Ось цього року й зговорилася
Я з Ужгороду. Щоб мати гроші і жити як мені хочеться, я робила все: працювала, не покладаючи рук, навчалася новим професіям, міняла роботи, виходила заміж, не кохаючи. Три чоловіки у мене були і три розлучення. А потім я стала доглядати літніх людей. Пані Аделя була моя третя підопічна. Поселилася я до неї в квартиру в двоповерховий, старий, на 3 під’їзди будинок. Характер у бабусі був не мед, але самотня пані Аделя виявилася господаркою половини цього будинку, з усіма його квартирами, поверхами і під’їздами. Отримувала гроші з мешканців, а відписала нерухомість мені. Життя моє змінилося і настав кінець самотності. У мене раптом з’явилася ціла отара всіляких родичів і родичів їхніх родичів, які все життя думали, як мені допомогти, але згадали про це ось буквально щойно
життєві історії 0
Я з Ужгороду. Щоб мати гроші і жити як мені хочеться, я робила все: працювала, не покладаючи рук, навчалася новим професіям, міняла роботи, виходила заміж, не кохаючи. Три
Свої 65 я вирішила не святкувати взагалі, запросити тільки дітей. Дочці 35 років, сину – 31. але ж не три квіточки я очікувала отримати у подарунок! Так мені сумно і важко, що слів нема. “Наполеон” пекла, холодцю наварила – синочок же любить. Ой, же ж шоколадка була – від дочки, а квіти – від сина. Ліда ж подзвонила і по-секрету сказала, що батьку, тобто моєму колишньому чоловіку, вони подарували на день народження путівку в Яремче!
життєві історії 0
Свої 65 я вирішила не святкувати взагалі, запросити тільки дітей. Дочці 35 років, сину – 31. але ж не три квіточки я очікувала отримати у подарунок! Так мені
Я заплатила за всіх, так-так! Сказали, що я маю оплатити все весілля, раз наречена без посагу і  не дотримуюся традиції, як у давнину і як у них в селі досі. Домовитися не вийшло. Я приїхала по справах з Італії в Україну, до себе в Ужгород. Ну і якраз випала нагода познайомитися ближче з майбутніми сватами – моя єдина дочка Алінка зібралася заміж. Отже, запросила я батьків доньчиного хлопця Тараса в найкращу кав’ярню нашого міста. Там не тільки кави випити можна, а й меню для поїсти хороше. Але я під час таких розмов не звикла наїдатися, тому замовила собі френч-каву і круассан з лососем – цього, вважаю, цілком достатньо як фону для спілкування. Та мої свати думали інакше.  Пані й пану-батькам майбутнього зятя було жарко, тому вони почали з лимонадів і морозива. А потім замовили шашлик, канапки, холодник з буряком і по келишку ігристого. В мене очі аж на лоба стрибнули! Це була 12 година дня, на хвилиночку! Навіть уявити вагаюся, яке вони влаштують весілля!
життєві історії 0
Я приїхала по справах з Італії в Україну, до себе в Ужгород. Ну і якраз випала нагода познайомитися ближче з майбутніми сватами – моя єдина дочка Алінка зібралася

You cannot copy content of this page