Головна

життєві історії

Більше двадцяти років моя мама не спілкувалася з рідною сестрою. Я мріяв їх помирити, тому намагався зрозуміти причину такого їх ставлення. Проте і мама і тато заборонили мені навіть думати про це. Та я не здався і розшукав тітку у соцмережі. Я приїхав в її містечко і ми зустрілися. Її очі були наповнені сльозами. Тато таки був правий. Я не повинен був розкривати цю таємницю
життєві історії 0
Більше двадцяти років моя мама не спілкувалася з рідною сестрою. Я мріяв їх помирити, тому намагався зрозуміти причину такого їх ставлення. Проте і мама і тато заборонили мені
Я ж в селі одна залишилася, ще й хата валиться, ось я й надіялася, що дочка мене до себе візьме. Я ж їй натякала, що від господарства відмовляюся і город садити весною вже не буду. Та нічого вже не вдієш, прийдеться і цього року картоплю, моркву і бурячок садити, бо на одну пенсію я не проживу. Додому я коли їхала, то нічого Світлані не сказала, хоча серце було не спокійне. Нічого не поробиш, не потрібна я на старість літ дочці 
життєві історії 0
Я ж в селі одна залишилася, ще й хата валиться, ось я й надіялася, що дочка мене до себе візьме. Я ж їй натякала, що від господарства відмовляюся
На тітку Тетяну вже просто немає управи, і що з цим робити – просто не знаю. У мене ж за маму душа болить. Мама вже не молода далеко, і такі хвилювання, які їй забезпечує молодша сестра, їй аж ніяк не на користь. А все через цю квартиру! У мами є молодша сестра, тітка Таня, їй 56 років. Ще на початку 90-х тітка вийшла заміж і поїхали жити за чоловіком в Грузію. Тоді я сказала мамі, що так більше не можу жити, і тітка переселилася до нової квартири, в яку вона теж вкладала гроші, давала мамі на ремонт, загальна сума десь на той час була близько 70 тисяч гривень. Я перестала спілкуватися з нею зовсім. І ось вже 7 років тітка живе у маминій квартирі
життєві історії 0
На тітку Тетяну вже просто немає управи, і що з цим робити – просто не знаю. У мене ж за маму душа болить. Мама вже не молода далеко,
Моя сваха Валентина два роки прожила в Польщі. І оце повернулася якраз під мій ювілей, 60 років я відсвяткувала минулої суботи. Я зібрала на святкування лише найближчих, бо ні грошей, ні настрою відзначати з розмахом не було. Але посидіти теплим колом рідних хотілося. Тому в суботу на 15 годину я запросила рідню на обід. Сваха Валентина принесла коробку, перев’язану гарною стрічкою, тому я вирішила відкрити, коли гості вже розійшлися. Так і зробила, цікаво ж було, що там за презент з Польщі. Відкрила я і випала в осад. Невже вона думає, що у нас все так погано, ну чесне слово? Чи польських дешевих шоколадок у нас в магазинах нема? Ну й з кашами, горохом  і макаронами у нас не дефіцит
життєві історії 0
Моя сваха Валентина два роки прожила в Польщі. І оце повернулася якраз під мій ювілей, 60 років я відсвяткувала минулої суботи. Я зібрала на святкування лише найближчих, бо
Час минав, а син з невісткою онуками мене не ощасливлювали. Ось я і стала в знайомих розпитувати, чим би їм допомогти. Людоньки, що я тільки не робила. І в церкві молилася і свічки за здоров’я ставила, і чаї Марині готувала, більш того, я навіть дістала посуд від одної жіночки при надії і просила, щоб Маринка з нього їла. Та на диво, нічого не допомагало. Син же замість того, щоб мені подякувати, сказав в їх сім’ю не лізти
життєві історії 0
Час минав, а син з невісткою онуками мене не ощасливлювали. Ось я і стала в знайомих розпитувати, чим би їм допомогти. Людоньки, що я тільки не робила. І
І за мамою і за татом я гляділа до останнього, тому й залишилася в їх квартирі ґаздувати. Але одного дня на порозі з’явилася Орися, моя рідна сестра. З татом вона ще приїхала попрощатися, а ось з мамою не вийшло. Ми одна одну терпіти не можемо, а тепер повинні під одним дахом жити. І якщо на Орисю я ще закрила очі, то те, що вона привела в квартиру шістдесятилітнього чоловіка, всі межі переходить. Тепер хоч з кімнати не виходь
життєві історії 0
І за мамою і за татом я гляділа до останнього, тому й залишилася в їх квартирі ґаздувати. Але одного дня на порозі з’явилася Орися, моя рідна сестра. З
Тато перед відходом переписав на нас з сестрою свою фірму і навчив нею керувати. Мама ж при житті тата працювати не звикла, тому і після продовжувала жити на широку ногу. Ми кожного місяця, як і тато, виплачували мамі певну суму. Та одного дня мені знадобилася її допомога, а вона відмовила. – Я тобі в служниці не наймалася. – Ну, раз так, значить і ми з Миросею не будемо тобі допомагати. – Ні копійки вона від нас не отримає
життєві історії 0
Тато перед відходом переписав на нас з сестрою свою фірму і навчив нею керувати. Мама ж при житті тата працювати не звикла, тому і після продовжувала жити на
До Італії на заробітки я поїхала не через брак коштів, я втікала від чоловіка, який нікого окрім “біленької” не бачив. Коли я просила у свекрухи допомоги, та казала, що не все з Петром так погано, як я це малюю, є ще й гірші. Ось тому коли одного дня мені зателефонувала двоюрідна сестра Петра, і сказала, щоб я повернула кошти, які вона брату зичила, ніби як на ремонт даху, я їм все пригадала. Теж мені, знайшли “добродійницю”
життєві історії 0
До Італії на заробітки я поїхала не через брак коштів, я втікала від чоловіка, який нікого окрім “біленької” не бачив. Коли я просила у свекрухи допомоги, та казала,
Моя донька почала зустрічатися з хлопцем іншої національності. Емір вміло добивався її уваги і згодом вони разом переїхали в Баку. Я довго просила доньку піти працювати хоч кудись, аби в якійсь непередбачуваній ситуації Таня мала свої гроші. Дочка ж звикла, що її багате життя забезпечує Емір, тож і не планувала щось робити. Так вони жили щасливо пів року, аж до сьогоднішнього дня
життєві історії 0
Ми з чоловіком не були такі вже й бідні. Мали невеличкий бізнес, тож єдиній доньці могли дати все, що потрібно і навіть трішки більше. З дитинства ми Тані
Мені 36 років. Для батьків чоловіка я – наче меблі, бо ми вже 6 років живемо з Остапом, а діток нам лелека не приносить. І мене дуже засмучує таке ставлення свекрів, адже я – не порожню місце, їхній син зі мною щасливий! Чоловік дійсно мене любить, а я – його, у всьому одне одного підтримуємо. Найбільша проблема мого життя справді в тому в тому, що його батьки мене не сприймають. Завжди, коли приїжджаю до них з Остапом, окрім “Привіт” і “До побачення” ще буквально кілька фраз і все на тому. А ми їздимо часто, щоб допомогти по господарству, адже свекри живуть в своєму домі, а Остап у них – одни син. Та ці вихідні перевершили все, що було до. Як тепер далі жити в цьому всьому – не уявляю просто і потребую людяних порад
життєві історії 0
Мені 36 років. Для батьків чоловіка я – наче меблі, бо ми вже 6 років живемо з Остапом, а діток нам лелека не приносить. І мене дуже засмучує

You cannot copy content of this page