fbpx
Раз на місяць моя невістка робить генеральне прибирання, після якого нам цілий тиждень не можна – нічого. Вона як жандарм ходить по хаті і вистежує кожен наш крок. В цей час я почуваюсь, як мала дитина, яка завинила перед мамою. Я навіть боюсь щось готувати на кухні, чи взагалі їсти, щоб крихта не впала. Цей період надто важкий для мене, бо навіть закрадаються думки, щоб втекти назад у село
Моя невістка як поприбирає в хаті, то таке твориться, хоч стій, хоч падай. Насправді прибирає вона раз в місяць, а гонору, хоч відбавляй. Хоч і народилась я і
Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати! Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що я вирішила йому про це сказати. Але тут з’ясувалися такі деталі, що й на голову не тягнеш! Ось наприклад, світло у квартирі. Я не знала, де він цього набрався. Можливо, прочитав в Інтернеті чи друзі підказали, а чи й мама – не виключено
Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати! Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що
Ця ніч була нестерпною, я ледь встала зранку на роботу. Мій чоловік поїхав кудись ввечері на автівці, не сказавши ні слова. Тричі я телефонувала Роману, та він не відповідав на мій дзвінок. А потім: “ваш абонент зараз не в мережі”, і ціла ніч переживання. Навіть чай з мелісою мені не допоміг, та ще й свекруха зі своїми претензіями: Чому я його відпустила! Що я за жінка, що не знаю де є мій чоловік”. – Бери, сідай в машину, і їдь його шукати. – Та куди податися, я не знала. Вже під ранок прийшов… неприємна, звісно, була картина
У мого чоловіка є усе для нормального життя. Та він вибирає її – “біленьку”. Чому саме такі важкі часи ми переживаємо зараз, мені важко зрозуміти. Та як допомогти
От чого б я найбільше в житті не хотіла – це жити так, як моя мама в радянщину, за часів того союзу! Хоча мама хвалиться, мама постійно розповідає, як вона сама з усім упоралася, виростила нас, гнулася на кількох роботах, що ковбаса була в холодильнику і мати можливість раз на рік відпочивати в Ялті чи Алушті. Але я б нізащо не хотіла прожити таке життя, як у радянських жінок і яке було в моєї мами в молодості! Мама сама це розповідає, жінкам дозволялося нарівні з хлопцями стояти за верстатом, подавати цементний розчин на будівництві, носити мішки із зерном, валити ліс та виконувати іншу важку роботу. Це нормальна країна була??? Навіть не кажіть такого!
От чого б я найбільше в житті не хотіла – це жити так, як моя мама в радянщину, за часів того союзу! Хоча мама хвалиться, мама постійно розповідає,
За столом Лідія Петрівна почала жалітися, що їй важко і скучно одній, що вона хоче, щоб ми частіше навідувалися. І після її ще деяких нарікань я і сказала те, що було в мене на язику. – Будете нити, ми вас в дім пристарілих влаштуємо. Там, таких як ви, багато. Скучно точно не буде. – Ось свекруха і образилась. – А що я таке сказала? Я ж пожартувала, як і ви недавно з Данилком. – Вже кілька днів від Лідії Петрівни ні дзвінка ні повідомлення
І лише коли я сказала свекрусі в такому дусі, як вона звернулася до мого сина, свого онука, та зрозуміла, що справді була не права. Хоча, може й не
Після сьогоднішньої ситуації в магазині, я геть розкисла, всю ніч проплакала. Як Андрій міг так грубо зі мною повестись на очах у зовсім чужих людей, яким навіть ні до чого наші суперечки? Але йому байдуже було до моїх заплаканих очей. Він навіть намагався прогнати мене зі спальні, щоб не заважала йому спати. А всьому виною, на мою думку – вплив свекрухи, яка так і не змирилась з тим, що Андрій не лише її, а й мій чоловік!
Я вже давно втратила довіру до обіцянок мого чоловіка Андрія. Чому саме так все склалось в нашому житті? Адже Андрій колись таким не був. Можливо, десь є і
Після моїх аргументів чоловік задумався, але все рівно деякі гроші рідним таки переводив. А на Різдво ми приїхали в місто, де живуть і мої батьки і батьки Миколи. Чоловік подзвонив, сказав, що треба ж зустрітися, давно не бачилися. Але як мама, так і брат, знайшли тисячу причин придумати відмовки. В свекрухи голова два дні боліла, а брат їздив до тещі з тестем. А як вияснилось, вони Миколу бачити не хотіли, бо той їм гроші урізав
Чоловік перестав забезпечувати маму і рідного брата, а вони у всьому винять мене – законну дружину. Ми з Миколою стали на рушничок щастя три роки тому. На даний
Декілька днів тому ми з Анною вибралися в театр, а після пройшлись затишними вуличками Львова, де звідусіль пахло кавою та свіжою випічкою. Ми ще декілька днів згадували цю мандрівку. Та в середу, о сьомій годині ранку, від Анни пролунав тривожний дзвінок. Вона була заплакана і я ледь розібрала причину її стану. “Що тепер буде? Як тепер з цим жити?”. Щоб хоч якось полегшити стан подруги, я миттю видалила усі відео зі сторінки!
Декілька днів тому ми з Анною вибралися в театр, а після пройшлись затишними вуличками Львова, де звідусіль пахло кавою та свіжою випічкою. Ми ще декілька днів згадували цю
Я робила все, що від мене залежало, щоб витягти чоловіка з того стану і щоб свекруха нас не чіпала. Та з часом я зрозуміла, що він емоційно дуже залежний від своєї матері. Ми розлучились, я щаслива, почала життя спочатку. Та вже минуло 15 років, а я їх обох ніяк не можу пробачити за те, що вони забрали мій спокій, здоров’я і моє життя, за ті “чорні” 5,5 років
Вже минуло 15 років, а я їх обох ніяк не можу пробачити за те, що вони забрали мій спокій, здоров’я і моє життя, за ті “чорні” 5,5 років
Я пішов до офісу де працює Світлана, і заховавшись за кущі, став чекати її біля виходу. Вона навіть не оглянулася і не зупинилася, лише швидким кроком пішла, але що дивно, в протилежну від нашого будинку сторону. За кілька хвилин вона зайшла в кафе. Світлана нічого не розповідала мені про зустрічі, тому я не мав уявлення, що вона там робить. Я стояв на вулиці, розмірковуючи, що робити далі, і прийняв таки для себе доленосне рішення
Я змирився з тим, що моя дружина має іншого. Я просто не знаю, як пояснити дітям, чому мама пізно повертається додому Я важко сприйняв те, що моя дружина

You cannot copy content of this page