Головна

життєві історії

Рано вранці, годині о дев’ятій Андрій почав мене будити. Я сонна, не зовсім розуміючи, що відбувається, подивилася на нього. Він простягав мені свій телефон: “Мама дзвонить”, – промовив він. Не зовсім розуміючи, чия це мама, я взяла телефон
життєві історії 0
З Андрієм ми познайомились на поетичному вечорі. Андрій – приємний хлопець. Ми познайомилися на одному з поетичних вечорів, організованих моїми друзями. Вірші я не пишу, прийшла швидше просто
Вчора ми мали з Глібом річницю нашого весілля. Захотілося влаштувати і собі, і рідним маленьке свято вдома, запросили найближчих. Все було добре, сиділи за столом, тости, сміх і тут мама чоловіка видала оце казна що зі своїм подарунком! Це ж треба було таке вигадати, і на голову не натягнеш! Викинути, чи їй повернути – от що робити. Свекруха все гребе по акціях і тягне додому в холодильник, це просто переходить межі. Доводиться їсти 2 кілограми тих самих чорних бананів. В неї хобі – напхати по кишенях з десяток м’ятих, шелестящих кульків і обійти з ними півміста в пошуках дешевих продуктів. А на наступну річницю весілля що це буде? Пакет з пакетами чи ящик макаронів 1998 року
життєві історії 0
Вчора ми мали з Глібом річницю нашого весілля. Захотілося влаштувати і собі, і рідним маленьке свято вдома, запросили найближчих. Все було добре, сиділи за столом, тости, сміх і
Ми “гуляли” між тими красунями близько години, мої руки, а потім і ноги, замерзли. – Богданко, люба моя, ми чекаємо, поки це ялинка ще чуть-чуть підросте? – спитав я, але моя фішка не спрацювала. Богданка розлютилася і почала розповідати мені щось, про поганий смак і що я до такого віку так і не навчився обирати ялинку. Вже який день ми не розмовляємо.  Такої кризи в нас не було навіть тоді, коли я зв’язався з молоденькою колегою 
життєві історії 0
В моєму шлюбі сталася криза. Я розумію, що іноді таке може трапитися. Але мені шкода, що це сталося саме перед Різдвом. І цього року ми ним не дуже
Мама все життя провела на заробітках в Італії. Починаючи від першого дзвоника і закінчуючи випускним, поруч завжди були бабуся та дідусь. І ось тепер, коли в мене своя сім’я, своє життя, ця жінка мені телефонує і проситься жити в мене. Вона занедужала і хоче лікуватися в Україні. В селі, де жили бабуся з дідусем, вона жити не хоче, а на своє житло мама так там і не заробила
життєві історії 0
Мама все життя провела на заробітках в Італії. Починаючи від першого дзвоника і закінчуючи випускним, поруч завжди були бабуся та дідусь. І ось тепер, коли в мене своя
Коли з життя пішов мій чоловік, зять вже був на заробітках. Тому так і вийшло, що прийшлось Дмитру забезпечувати не лише сім’ю, де дружина і троє дітей, а й тещу. Але одного разу він попередив, що переводиться на іншу роботу, і частенько навідуватись до нас не зможе. Дмитра я люблю, як рідного сина, тому те, що втнула моя Наталка, не поміщається в голові. Я вже для себе вирішила. Якщо Дмитро повернеться, то я його і в себе прийняти зможу
життєві історії 0
Коли з життя пішов мій чоловік, зять вже був на заробітках. Тому так і вийшло, що прийшлось Дмитру забезпечувати не лише сім’ю, де дружина і троє дітей, а
Син жив з сім’єю в Німеччині, про нас з чоловіком не часто згадував. Ось ми й пішли на поводу у дочки і переписали свою квартиру на неї. Як-не-як, а Уляна буде біля нас до останнього. Інколи дочка нам одяг з секонду підкидала, а інколи і тисячку на іменини. Та недавно я попросила Уляну в аптеку сходити, бо пенсії не вистачає. А у відповідь почула: “А ти український аналог купи, і помістишся”. Як тепер сину в очі дивитися? З Катею вони розбіглися, і Орест повернувся, щоб Батьківщину захищати
життєві історії 0
Відколи наш син з дружиною і дітьми переїхав жити до Німеччини, ми залишилися зі Степаном в квартирі одні. До переїзду з нами жила невістка з дітьми. Тоді був
Оце так виставу мені свекруха влаштувала! До мене в гості зайшла мама, а за годину в квартиру вже примчала Марія Олександрівна, будь вона неладна. От людина ніяк не зрозуміє, що чоловіків може бути багато, а мама у мене – одна! Так і хоче мене з її сином розлучити, ну а як ще це назвати? Навіть поривалася заселитися до нас – до моєї, між іншим, квартири! Оці цінні вказівки, як господарювати, котлети смажити і чоловікові підштаники прати. Їжу часто приносила. Адже в нас не годують, невістка безрука. Я викидала її шедеври. Накинулася на маму з криком: – Ти що твориш, дай мені її сюди негайно!
життєві історії 0
Оце так виставу мені свекруха влаштувала! До мене в гості зайшла мама, а за годину в квартиру вже примчала Марія Олександрівна, будь вона неладна. От людина ніяк не
Два роки тому наша квартира в Ірпені була дуже пошкоджена і ми ніяк її не відремонтуємо, тому живемо у мами чоловіка Галини Василівни і збираємо гроші. Вона, на жаль, така жінка, яку складно витримати, чесно скажу. Їй це дуууже не сподобалося тоді. Тепер Рома у неї під тотальним контролем. Не посиділа я з Галиною Василівною, не протеревеніла з нею три години, не попила чаю десятий раз за день – я погана. Я здогадуюся, що гроші витікають в карман свекрухи – вона недавно телевізор новий купила і пральну машинку, а після Нового року збирається в Трускавекць в санаторій
життєві історії 0
Два роки тому наша квартира в Ірпені була дуже пошкоджена і ми ніяк її не відремонтуємо, тому живемо у мами чоловіка Галини Василівни і збираємо гроші. Вона, на
Після моїх батьків, де нас прийняли дуже гарно, ми направились до свекрів. Свекруха пригостила нас чаєм, а після ми взялись за обмін подарунками. Я це діло люблю і ретельно готуюся. Свекор отримав термобілизну, Ольга Яківна – посуд. А ось наші такі, що хоч відразу ж в смітник і викидай. Та в таких в’язаних рейтузах моя дев’яностолітня бабця ходить. Шкода, що це не її розмір. Ну чим тільки думали. Щоб Андрія не образити, я мовчала, але не довго
життєві історії 0
Коли ми з Андрієм стали на рушничок щастя, то було прийняте рішення, що ми житимемо у моїх батьків. Андрій був не проти побувати у зятях, адже ми зустрічались
Я не хотіла 6 грудня йти до свекрухи, але в них такий звичай, бо вона Миколаївна. – Старша невістка буде! Так не гарно, – сказав Василь. Я при надії, на вулиці ожеледиця, йти зовсім не хотілося, серце ніби щось підказувало. Річ у тім, що у Віри Миколаївни третя кімната завжди була зачинена, а ключ вона носила з собою. І тут вона бере мене за руку і веде туди. До моєї реакції чоловік світився, як здобний бублик. Додому я йшла сама не своя. Ну придумали, так придумали
життєві історії 0
Я не хотіла 6 грудня йти до свекрухи, але в них такий звичай, бо вона Миколаївна. – Старша невістка буде! Так не гарно, – сказав Василь. Я при

You cannot copy content of this page