Все починалося наче в казці. Познайомилися на зупинці, поспілкувалися, навіть допоміг речі донести. Після першої зустрічі продовжували спілкуватися щільно і все було дуже добре.
На початку мені здавалося, що я зустріла споріднену душу. Через кілька місяців наших відносин вирішили познайомитися з моїми батьками. Зустріч пройшла не так. як я планувала. Мій батько за стандартом розповідав про побутові проблеми, мама обурювалася, але дала свої поради по життю.
Антону не сподобалися лише умови життя моїх батьків. Ми продовжували жити тільки вже на орендованій квартирі. Все було добре, навіть чудово. Можливо, було б добре, якби не спільний побут і моє нетерпіння. Через 2 тижні ми розлучилися, так як посварилися через дрібниці. Я переїхала в гуртожиток. А через тиждень після розставання я дізналася, що вагітна, але не сказала ні йому, ні рідним.
Як же я помилялася, вирішивши, що зможу без нього прожити. Я весь цей час продовжувала любити Антона, незважаючи ні на що.
Час і гордість зіграли зі мною злий жарт. Незважаючи на цей факт мого життя, я шкодую, що упустила такий дорогоцінний час у відносинах з Антоном. Тепер я вагітна, і мені скоро народжувати. Встигла лише зателефонувати і сказати про це. Він був радий, але повідомив що здогадувався. Але тепер він не вільний. А я самотня в своєму становищі. Плачу і шкодую, а все могло бути по-іншому. Маю велику надію, що моя історія буде зрозумілою для вас.
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – politeka
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
