Ми з чоловіком живемо окремо, виховуємо сина який закінчує третій клас. В тому ж місті живуть і батьки Богдана. Мої ж в селі за сто кілометрів від нас.
Ми вже давно обговорили, що весь місяць липень ми з сином проведемо в селі. Не раз це чула і свекруха. В мене там живе рідний брат, в якого є двоє хлопців, тому сину там дуже весело.
Природа, свіже повітря, вітаміни кругом, це все дуже добре, тим більше, в наш час. А головне це те, що син, та й і я, що приховувати, трішки відпочинемо від сирен.
Вся моя робота в ноутбуці та телефоні, тому з цим проблем немає.
Але нещодавно моїй свекрусі щось перемкнуло. Я не знаю, з якого це дива вона про таке подумала, оскільки з Богданом ми гарно живемо.
Словом, прийшов Богдан провідати їх з татом, і якось слово за словом зайшла мова, що ми плануємо цю поїздку.
Та як завелася. Сказала, що гідна жінка свого чоловіка на такий довгий час не кидає. Потім щось натякнула Богдану, що можливо в мене там який кавалер-однокласник, щоб добре думав, чи мене відпускати.
Богдан прийшов додому і тільки розсміявся зі слів мами, а мене її настрій трохи здивував.
А через два дні було якесь свято, і свекруха зі свекром прибули до нас в гості. І ось коли ми мастили разом канапки, Віра Василівна почала і зі мною цю розмову.
– О, я б таке на твоєму місці не робила. Ти ж розумієш, мій син видний. Люба жінка на нього оком кине, якщо поруч довго жінки не буде!
Потім ще вона багато чого мені розказувала, що чоловік не повинен сам собі готувати, а якщо я поїду, то йому все прийдеться робити, а він ж ходить на роботу, і може не встигати.
Я відповіла, якщо не буде встигати, щоб прийшла і допомогла, це ж її син. Я не проти, як вона заради такого діла на моїй кухні постоїть.
Я не зрозуміла її намірів. Богдану – що я на ліво піду, мені, що Богдан.
Логіки нуль… Але те, що ми з сином їдемо, це факт.
А ви своїх дітей на літо відвозите до бабусь з дідусями?
Як би ви реагували на такі “закиди”?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua