З першим чоловіком і батьком мого синочка ми прожили разом 4 роки, і єдине, за що я можу бути йому вдячна, – то це за мого сина Назарчика. Без нього б моє життя було сірим і безрадісним. Це правда.
Але до свого колишнього чоловіка як до людини я не відчуваю жодних теплих, позитивних почуттів чи емоцій. Я рада, що наші шляхи розминулися і ми свого часу змогли розійтися різними дорогами.
Через два роки після розлучення я познайомилася з новим чоловіком. Італійцем. Він старший за мене на 3 роки. Симпатичний, вміє красиво розмовляти , уважний і турботливий. Любить свою родину та улюблену футбольну команду.
Він теж розлучений і не проти дітей. Хоч я й знала, що стосунки на відстані – це у 99% випадків провал, мені чомусь не хотілося переривати наше спілкування.
Якийсь період все йшло добре та спокійно. Ми телефонували одне одному відеодзвінками, багато спілкувалися. Ділилися один з одним нашими переживаннями та надіями.
А потім він раптом приїхав до мене. Ми провели чотири чудові дні, і тоді я зрозуміла, що це не просто так, а Даніель чудова людина і чудовий чоловік.
Коли в Україні сталася біда, він купив мені квитки і запросив до себе. Ми поїхали з Назарчиком. Той місяць попри все був, мабуть, найприємнішим періодом мого життя. Прекрасний клімат, доброзичливе оточення, смачна їжа, безпека і Даніель – причини, з яких я вирішила, що хочу жити в Італії все життя.
Іскра, що виникла між нами, перетворилася на справжнфй вогонь. І Даніель, як справжній чоловік, не став тягти кота за хвіст. Він зробив мені пропозицію і попросив мене стати його дружиною. Звичайно, я була згодна. Тож тепер ми з сином Назаром та чоловіком Даніелем живемо разом у сонячній Італії.
Сімейне життя не мед. Це знає кожна доросла людина. Але мій «цукерково-букетний» період закінчився аж надто раптово. Ми не почали сперечатися, ні. Просто глибше взнали одне одного, і дещо для кожного стало невеликим відкриттям.
Наприклад, я дізналася, що сфера інтересів типового італійця – це їжа, футбол та розмови про ці дві речі. І все. Уявляєте?
А ще, на свій подив і жаль, виявила, що Даніель не хоче жити у звичайному шлюбі. У моєму розумінні, звичайному. Він не розуміє, чому я не хочу виходити на роботу, а прагну до того, щоб створювати затишок у будинку. Адже для жінки це дуже важливо.
Даніель має гарну роботу, чудові у нього батьки. До нас раз на 4 дні приходять прибиральниці. І це нормально, я вважаю. У великому приватному будинку я б прибиралася цілодобово. А жінка створена для іншого.
Але Даніель чомусь вважає інакше. У нас у країні його назвали б скупим. Він завжди стежить за тим, скільки я роблю покупок і на яку суму. Чому? Адже це зовсім не позначається по гаманцю.
Я переживала, що якщо чоловік так ставиться до мене, то з сина буде подвійний попит. Але й тут помилилася. Назарчика він полюбив із першої зустрічі. Тепер балує його, постійно дарує подарунки та навіть влаштував у приватну школу. Мені це, звичайно, подобається, але самі розумієте, осад залишається.
Я намагалася піти працювати в салон краси. Але для клієнток дуже важливим є спілкування з майстром, а його я їм дати не можу. Усі професії, для яких не потрібне гарне знання мови, або малооплачувані, або надто важкі. Ну що, накажете мені вантажником працювати? Отак, виходить, мінуси є скрізь.
Я навіть спробувала поговорити зі своєю свекрухою. З перекладачем, але наодинці. Я запитала, чому її син такий скупий, адже гроші в нього є. Чому він змушує ще й мене заробляти? Адже це дивно.
На що мама Даніеля мені відповіла, що в них вважається неправильним, коли жінка цілими днями сидить удома і нічого не робить. У неї можуть виникнути неправильні думки або неправильне враження.
А от якщо виходить на роботу і витрачає якусь енергію на це як чоловік, тоді вона почне його розуміти. Тобто, інакше кажучи, я маю шукати роботу тільки тому, що Даніелю пощастило добре влаштуватися у житті. Хіба це справедливо, у чому логіка?
Якби не Назарчик і не події в рідній Україні, я б, напевно, вже задумалася про те, щоб повернутися на батьківщину. Але тут син має майбутнє: ми вже оформили йому документи на громадянство. Він посилено вчить мову і навіть завів кількох друзів. Має доступ до моря, затребуваної освіти. Словом, є перспективи.
Але я при цьому повинна працювати, хоч у нашому будинку хатня робітниця зароблятиме більше, ніж я. Це якийсь невдалий жарт. Або якесь незрозуміле бажання бачити, як людина займається нелюбимою справою, замість того, щоб нормально жити і почуватися комфортно.
Як бачите, я зробила помилку, яку навряд чи зможу виправити. Тому хочу звернутися до всіх закоханих дівчат та жінок. Спробуйте взяти себе до рук і тверезо оцінити обстановку. Дізнайтеся спочатку, що ваш чоловік думає з приводу побуту, дозвілля та заробляння грошей.
І як тільки ви дізнаєтесь відповіді на ці питання, тільки тоді робіть для себе відповідні висновки, не раніше!
Отоді у вас буде все добре. Не повторюйте моїх помилок! Всім миру, добра, миру й гармонії.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
