Через рік такого відношення Володі до мене і дитини, я вирішила спробувати любов в іншому місці. Володя як дізнався, то того ж дня спакував речі і відчалив. Ми з Сергієм одразу ж з’їхалися. Я хотіла, щоб колишній і надалі забезпечував і доньку і мене, але він вирішив, що це занадто. – Я твою нову любов забезпечувати не збираюся, – сказав Володя у свій захист. Я все б йому пробачила, але те, що він “вчудив” в аеропорту – не можу.
Звичайна сім’я. Усі живуть щасливо. Володя працює замісником директора в якійсь відомій компанії. Галина також пристойно влаштувалася.
І вони аж десять років жили для себе. Мандрували, купували дорогі автомобілі, розважалися у вихідні або перед ними. Коли Галині стукнуло тридцять п’ять, вона задумалася про дітей. А Володя їх не хотів. Його влаштовувало його життя. Адже все добре. Одним словом, Галя його вмовила. Боженька подарував їм донечку, але з того часу життя пішло під укіс. Володя продовжував працювати і залишався на роботі допізна. А Галині доводилося справлятися з дитиною і домашніми справами поодинці.
Коли через два роки таких стосунків Галя втомилася від такої обстановки, і “сходила наліво”. Володя не залишився в боргу – зібрав свої речі і пішов з дому. Як сюрприз дружина піднесла йому аліменти. Галя вискочила заміж удруге. Володя подумав, що йому доводиться не лише дочку утримувати від колишнього шлюбу, а ще й нового чоловіка колишньої дружини – Сергія. І він вирішив нічого не давати.
Тільки закон не обманути. Вони почали забирати гроші з зарплати. Володя не розраховував на такий поворот. Галя звикла їздити морями. Доньку покинути вона не могла, тому доводилося тягати її із собою. Володя ж виписав заборону на вивезення дитини із країни. В аеропорту з Галиною стався ще той конфуз.
Представники служби безпеки були невблаганні. У результаті вся родина не відлетіла до теплих країв. Усі залишилися у рідній Україні. Новий чоловік Галини вирішив “приборкати” це питання. Вони зустрілися з Володимиром, почубилися, але виходу так і не знайшли.
Що буде далі з цією історією, одному Богу відомо.
Щиро надіюсь, що в них все буде добре хоч і по одинці.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
