Свекруха Антоніна Сергіївна приїхала погостювати на місяць, через три дні відправили її в готель. Треба поважати чужий розпорядок!
Свекруха на нас з чоловіком тут неймовірно образилася. Ну, я, ясна річ, завжди для неї була не супер, а ось такої “зради” від сина вона явно не очікувала. Але я рада, що у мене адекватний чоловік і він зміг урезонити свою маму. Не дарма кажуть – не лізь зі своїм статутом у чужий монастир.
Свекруха у нас гість не частий, вона живе і працює в іншій області, у Києві з’являється наїздами раз на рік або рідше. Це її другий приїзд, ми з Ярославом одружені шостий рік. Якщо перший її візит я ще так-сяк пережила, то цього разу вона мене довела до сказу в рекордно короткі терміни.
У нас з Яриком двушка в іпотеці і ми докладаємо всіх зусиль, щоб закрити її скоріше. Тому у нас зараз ні відпусток, ні свят, ні декретів. Чоловік отримує пристойно, він працює звичайний робочий день з 9 ранку. Офіційно він закінчує о 18 годині, але зазвичай йому доводиться засиджуватися на роботі і до 21, і до 22-ї години.
А ось у мене графік роботи зовсім інший – я працюю вночі, тому що працюю віддалено, а роботодавець з Японії. У мене робочий день починається близько першої години ночі. Зрозуміло, що з таким графіком я сплю вдень. Згідна, що такий графік зовсім незручний, особливо тому, що він не збігається з графіком Ярослава, але платять мені дуже добре. Ще близько року в такому режимі – і ми закриємо іпотеку. Ми з чоловіком вирішили, що заради цього можна і потерпіти.
В принципі, ми з Яриком, як і більшість пар, бачимося вранці і ввечері. Тільки різниця в тому, що вранці після сніданку він йде на роботу, а я поробивши деякі домашні справи, лягаю спати. Ну і навпаки – коли він лягає спати, я сідаю працювати.
Я вже звикла, що я буджу чоловіка, ми снідаємо, проводжаю його на роботу, закінчую роботу і лягаю спати годині о 11 ранку. Роблю заготовку на вечерю, мию посуд, прибираю швиденько, а потім у постіль. Встаю я годин у 7-8, іноді у 9 вечора. Залежно від того, чи потрібно готувати вечерю і о котрій годині я лягла.
Увечері я закидаю прання, йду в магазин, займаюся ще якимись справами, потім зустрічаю Ярослава, годую його, укладаю його спати, а сама готуюся до роботи. В принципі, як бачите, ніякого апокаліпсису немає.
Коли ж приїхала Антоніна Сергіївна, вона влаштувала концерт, коли дізналася про такий наш графік. Типу, неправильно так жити, чоловік з дружиною мають спати разом і одночасно. Побурчала, але вгамувалася.
Ярик попросив її не заважати мені вдень спати, вона ніби як пообіцяла.
Але в перший же день мене розбудили її крики. Це вона так по телефону спілкувалася. Їй-богу, вона так кричала, що телефон їй, швидше за все, був не потрібен, її і так почули б будь-де. Я встигла поспати дві години.
Виповзла зі спальні, попросила свекруху зменшитисвою гучність і дати мені поспати. Все у дуже коректних висловах, хоча з язика рвалися зовсім інші. Вона зробила губки курячою дупочкою, але велично кивнула. Почала кудись збиратися.
Я вже майже заснула, коли мама чоловіка від душі грюкнула вхідними дверима. Аж стіни затрусилися. Сон вона мені перебила геть. Гаразд, думаю, може вдень вийде поспати. Пішла займатися справами.
Свекруха повернулася годині о четвертій, з обновками, задоволена життям. Я на той час прибралась, приготувала їсти і пішла прилягти. Очі злипалися. Написала Ярику повідомлення з розповіддю про сьогоднішній день і почала тихо занурюватися в дрімоту, коли в кімнату без стуку увійшла свекруха зі словами “Подивися, яка краса, мені пасує?”.
Побачивши, що я намагаюся поспати, свекруха цокнула і вискочила з кімнати. У мене від злості вилиці звело, але я стрималася. Провалилася в сон, ледь не проспала на роботу. Встала, голова чавунна. Відпрацювала на морально-вольових.
Вирішила, що ось тепер, як скінчиться робочий день, я відразу ж піду спати. І нехай горить воно все синім полум’ям. О 9 ранку я зачинила ноут і поповзла в кімнату, очі злипалися, голова гула. Вже почала засипати, як в кімнату увійшла Антоніна Сергіївна.
– Поки не спиш, скажи, де лежить міксер, борошно і сода? Млинців насмажу.
Я крізь зуби згадала всі міцні слівця, але пішла і показала, де все лежить. Чомусь мій мозок не урахував тоді, що вона цим міксером буде користуватися, поки я сплю. Ну ось через годину мене рев міксера і розбудив. Я просто завила. Вийшла з кімнати, попросила тиші і не дивлячись на маму Ярика повернулася в спальню, накривши голову подушкою. Цього разу я вирішила виспатися за всяку ціну.
Це мені вдалося. Прокинулася я близько сьомої вечора, голова не боліла, вдома нікого не було. Млинців, до слова, теж. Ну і добре! Я помилася, вечерю приготувала, підлогу протерла, коли прийшла мама чоловіка і принесла свою незадоволену фізіономію.
– І довго у вас таке буде продовжуватися? – запитала вона мене. Я відразу зрозуміла, що вона про роботу.
– Поки іпотеку не закриємо, а там на свободу з чистою совістю.
– А ти впевнена, що ваш шлюб доживе до цього моменту?
На провокаційне запитання я відповідати не стала, просто посміхнулася. Потім прийшов Ярослав і мені стало не до свекрухи. Цей день закінчився мирно.
Третій день її перебування у нас в гостях був ознаменований цілою виставою. Я лягла спати, а свекруха взялася кашоварити на кухні, ввімкнула собі музику на телефоні, щоб не було нудно. Я чесно спробувала заснути, але не виходило. У мене взагалі проблеми з засинанням все життя, а тут ще зовнішній подразник.
Промучившись хвилин сорок, я пішла просити свекруху організувати тишу. Після мого прохання, вона жбурнула в раковину ложку і почала кричати.
– А дихати мені в цьому домі можна або тобі і це заважає? Придумала примху собі, ночами за комп’ютером сидить, а вдень спить, і не чіпайте її, царівну! Хотіла б спати, заснула б, нічого б тобі не завадило. Я в домі сина повинна на одному місці сидіти, тихіше води, нижче трави?! Те не роби, це не роби! Я в гостях, а не в тюрмі.
– Я не сиджу за комп’ютером, а працюю! На жаль, ви сина квартирою не наділили, доводиться самим викручуватися, як можемо, а можемо поки ось так. І це дім не вашого сина, а наш з ним!
– Працює вона! Що це за робота така – по ночах за комп’ютером?!
Слово за слово, згадалося все, що було і не було. Потім ми видихнули, розійшлися по кімнатах. Чую, Антоніна Сергіївна Ярикові дзвонить, на мене скаржиться. Скаржся-скаржся, думаю, мені теж є, що сказати.
Я не дзвонила, написала повідомлення, де все детально описала. Чоловік сказав, що ввечері розбереться.
Розбір польотів після приходу чоловіка з роботи почався з новою силою. Я на нервах і втомі так і не змогла нормально поспати, якимись уривками, як при температурі, тому зла була, як чорт. Свекруха висловлювала, що ми неправильно живемо, а я розпещена дівка, якій чоловік чомусь потурає. Ну і я мовчати не стала, звичайно.
Ярослав на це все подивився і встав на мою сторону. Обличчя свекрухи витягнулося.
– Мамо, ми так живемо, ми так звикли. Так, нам самим не подобається, але такий режим дозволяє нам працювати і швидко закривати іпотеку. У тебе не просили нічого надприродного, просто бути тихіше. Ти до нас навіщо приїхала? Погуляти по місту, сходити в магазини, на концерти, у музеї. А замість цього сидиш вдома і мучиш мою дружину. Так не робиться.
– І що, рідну матір на вулицю виженеш? – підняла брову свекруха.
– Не вижену, а відвезу в готель і зніму номер. Я іншого варіанту просто не бачу.
Антоніна Сергіївна похапала ротом повітря, нічого не сказала, розвернулася на п’ятах і пішла збирати речі. Через півгодини чоловік відвіз її у готель. Як я зрозуміла, мама на насна все життя образилася і завтра буде міняти квитки.
Я не раділа, ні. Це не моя перемога, та ми й не воювали. Все могло б бути тихо і мирно, якби свекруха прислухалася до господарів квартири і лізла зі своїм статутом у чужий монастир. А так то щож, що просила – те і отримала.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
