Через цю ситуації всі в подиві. Свекруха не перестає сльози лити. Свекор ходить чорніше хмари. А мої батьки просто розводять руками. – Ми не переставали дякувати Богу за такого зятя, а він таке утнув. – Спершу всі думали, що в Ярослава нова любов, але ж ні.
– Звичайно, мене можна назвати не дуже хорошим чоловіком, тільки ми живемо одним життям. І я не хочу прожити його так! – видав нещодавно 40-річний чоловік Ярослав, коли зібрав свої речі і вже зібрався іти в самотнє життя, бо йому набридли підгузки, баночки та пелюшки.
Синові Катерин та Ярослава всього пів року, вони дуже хотіли цю дитини, адже багато років у них не виходило стати батьками. Ярослав сам переконував Катерину , що настав час ставати батьками. Але в неї довго не виходило подарувати чоловіку таке омріяне дитя. Що вони тільки не робили, та лелека вперто оминав їх будинок. Ярослав мріяв про сина, він порошинки з дружини здував, догоджав їй у всьому.
Коли вони нарешті побачили довгоочікувані дві смужки, то чоловік буквально стрибав від щастя. Протягом усього цікавого стану доглядав Катерину, перед появою на світ сина придбав усе необхідне, домовився про індивідуальну палату, щоб бути поруч із мамочкою та дитям.
Перші тижні після дня “Х” він був чудовим батьком. І ночами вставав до сина, і купати брався, і підгузки міняв йому. Тільки його запал почав швидко згасати. І незабаром зник зовсім. Ярослав пізно приходив з роботи, у вихідні йшов з дому у термінових справах, а коли був удома, то дитиною не займався.
– Заспокой ти його вже нарешті! – почав він вказувати дружині, коли син вередував. – Хіба можна тут перебувати, коли він репетує весь час! У мене голова обертом йде!
Коли хлопчику виповнилося пів року, він почав збирати речі.
Діти – це щастя для батьків, хто б сперечався. Але я не готовий терпіти все, що з цим пов’язане. До побачення!
Усі родичі в подиві. Свекруха плаче, свекор похмурий ходить, батьки дружини раніше раділи, що їм такий зять попався, а зараз розводять руками.
– Може в нього інша жінка з’явилася? – Задавали питання Катерині.
Так ні. Не було в неї підозр. Жити пішов до батьків. З роботи одразу додому, ніхто нічого не помічає.
Нічого не можу зрозуміти, хіба так буває? – знизує плечима Катерина. – Під сорок років народити дитину і вирішити, що ще не готовий до неї? Хіба таке трапляється? А коли ж час? Адже у моїх подружок чоловіки набагато молодші. І нічого, не скаржаться, справляються.
Ну, може, вся річ у його віці, – журиться мати Катерини. – Всьому свій час. Молоді батьки легше переносять батьківство. А коли вже сороківка, можна дідусем бути, а не татом.
Мати справу каже. Всьому свій час. Якщо природа так задумала все, то народжувати треба до 30, а не після. Упустили час – все! Дорослі люди до балету не йдуть.
Чомусь вважають, що мати біологічний годинник прийнято тільки жінкам. А чоловіки також їх мають. Можна скільки завгодно сперечатися на тему, коли ставати батьками. Але усі живі люди. І все треба робити своєчасно.
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне
