Мені дуже подобалася колега по роботі. Коли я прийшов, Ірина вже займала високу посаду, і я старався з усіх сил, щоб піднятися до неї по кар’єрних сходах. Вийшло! У той же вечір я запросив її на вечерю. Ірина відмовилася, сказала, що зайнята, але додала мене в друзі в соцмережі. Посміхнулася і сказала:
– Якщо буде бажання, можеш ще раз мене запитати. Можливо, тоді у мене буде вільний вечір. За матеріалами
Ми почали листуватися. Ірина виявилася відмінним співрозмовником. Вона була в курсі всіх новин, цікавилася мистецтвом, вміла жартувати так, що я сміявся на всю квартиру. Захоплення почало повільно переростати в глuбокі почуття. Коли Ірина нарешті погодилася зі мною повечеряти, я вже відчував, що готовий запропонувати їй що завгодно, навіть руку і сеpце.
Того вечора я заїхав за нею. Ірина вийшла до мене в чорній сукні з неймовірними локонами. В руках Ірина тримала червону троянду без стебла. Коли я простягнув їй букет квітів, який купив для неї, вона дала мені троянду.
– Бачиш, ми вгадали.
Так, звичайно, ж я теж купив їй червоні троянди.
Її квітку я поклав в кишеню піджака. Було в цьому щось цікаве. Ніколи раніше жінки не дарували мені квіти.
Ми під’їхали до ресторану. І раптом до мене підійшов хлопчик-бродяжка.
– Дядьку, дайте, будь ласка, скільки не шкода. Я їсти хочу.
Я витягнув з кишені гаманець і дав йому кілька сотень.
– Це ж так багато, – округлилися очі хлопчини. – Ви впевнені?
– Бери-бери.
Коли я повернувся до Ірини, на її обличчі був вираз крайнього невдоволення.
– Що таке? – запитав я.
– Навіщо ти даєш гроші всяким? У нього є мама і тато. Нехай своє чадо і годують.
Чесно кажучи, після цього мені вечеряти з нею перехотілось. Але діватися було нікуди. У ресторані Ірина замовила все найдорожче. Я взяв тільки чашку кави. Апетит пропав.
– Чому ти не їси? Боїшся, що грошей не вистачить? – посміхнулася Ірина. – Я позичу, якщо що. Заробляю нормально.
Читайте також:МОЛИТВА ЗА ЗДOРОВ’Я ХВOРИХ ДІТОЧОК, ЯКA ВОЛOДІЄ НEЙМOВІРНОЮ СИЛOЮ
Коли нам принесли рахунок, я заплатив за свою чашку кави і посунув рахунок до Ірини.
Вона здивовано підняла брови:
– Ти пропонуєш мені самій платити?
– Ну ти ж добре заробляєш, – сказав я.
Ірина не сперечалася. Заплатила і пішла.
Чесно кажучи, мені було дуже не по собі. І шкода, що з Ірою так вийшло. Точніше, не вийшло.
Звичайно, з тих пір ми кожен день бачимося з Іриною. Але я бачу, що і мені, і їй ці зустрічі однаково не до душі.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
