fbpx
Суспільство
Чого так і не зрозуміли українці? Українець хоче здоровий паркан, замість лужайки, мотлох замість кофейного столика і квітів на балконі, клумби з автомобільних шин та пластикових пляшок замість галявини з травичкою і шезлонгів для всіх мешканців будинку. Але 23 червня саміт ЄС, на якому вирішуватимуть чи є в України європейське майбутнє

Чого так і не зрозуміли українці?

Важливість громадського транспорту. Возити тільки свою персону щодня на роботу на машині – невигідно, неправильно, недоцільно. Спробуйте постояти десять хвилин в Києві на проспекті Перемоги і подихати на повну. Поляжете. А як людям, які там живуть?

Але кого це турбує. Ніхто не виноситиме двері в кмда з вимогою розвивати громадський транспорт. Кожен купе корча і буде їздити на ньому. І дивитися на тих, хто їздить на жовтих скотовозках-маршрутках, як на щось там внизу. І навіть бензин по 200 грн за літр нічому не навчить.

Чому? Бо авто – чи не єдиний спосіб радянської людини мати приватну власність. Престиж.

Звідки в молодих українців радянський менталітет? Не знаю.

Стоянки. Англійського походження слово “парковка” надійно закріпилися в свідомості українця. А от платити за неї він вперто не хоче. При чому зберігати машину під своїми вікнами і вікнами сусідів, веріщати на дітей, які намагаються грати в м’яч, пересічний українець вважає своїм святим обов’язком.

Зона комфорту. У пересічного українця її нема. Ну максимум своя власна квартира, чи будинок. Українцю чхати на те, як виглядає його двір, вулиця, місто. Українець хоче здоровий паркан, замість лужайки, мотлох замість кофейного столика і квітів на балконі, клумби з автомобільних шин та пластикових пляшок замість галявини з травичкою і шезлонгів для всіх мешканців будинку.

І це той самий українець, який з розкритими дзьобиком гуляє вуличками Кракова, Мадрида, Лісабона: “Оце в них гарно”. Ну ясно шо гарно, в них нема клумб з пластикових пляшок.

Сміття. За його вивоз українець зі скрипом заплатить. А от за утилізацію, переробку, сортування, знищення – ні. На думку українця, це все не послуги, а абов’язок міфічних чиновників.

Ні, котики. При всій моїй нелюбові до чиновників, платити за переробку вашого сміття, маєте ви і тільки ви.

Приватність. Українець не вміє закрити ротика, коли справа його не стосується. Українець розмахуватиме пальцем і роздаватиме поради. Доводитиме свою сумнівну думку до мас. Коми з ким і як краще ночувати, з ким краще не робити цього, проти кого дружити і скільки заробляти. До всього цього українцеві є діло. Ну як же ж без нього?

Короче, котики, хочете сперечатися, а хочете ні. Але 23 червня саміт ЄС, на якому вирішуватимуть чи є в України європейське майбутнє. Не розчаровуйте мене й себе. Повиносьте гармідер з балконів, поприбирайте шини з клумб, та будьте чесними нарешті.

Володимир Рунець, спеціальний кореспондент в “Факти тижня”

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.