fbpx
життєві історії
Чоловік після застілля мені урочисто оголосив, що батьківський обов’язок виконав і тепер спокійно йде від мене. Ось так ось. Через 16 років бумеранг повернувся до мене і торoхнув по голові. Як же я тепер жити буду без нього? Адже стільки років так просто з життя не викреслити, – голосила Ліда

Боюся здатися банальною, але все-таки скажу: закон бумеранга працює. Переконувалася не раз. Будь-який вчинок, неважливо хороший або поганий, повернеться пізно або рано. За матеріалами

Сьогодні до мене зайшла сусідка і за сумісництвом моя добра приятелька Ліда. Чесно сказати, стан її мене трохи збентежив. Жінка була дуже засмучена (м’яко сказано) і заплакана.

-Вітаю. Так на тобі обличчя немає. Що трапилося?

-Мені дуже погано. Реву цілий тиждень. Жити не хочу.

-Ти акуратніше, з такими заявами. Поясни толком, що з тобою сталося?

-Мене Саша кинув, – Ліда закрила обличчя руками і гірко заплакала.

-Як ?! Ви ж ідеальна пара. Еталон, так би мовити. Так я про вашу ідилію всім знайомим розповіла, завжди вас в приклад ставлю. Цього просто не може бути.

-Може.

-Він, що загуляв?

-Ні. Це я …

-Що ти?

-Загуляла.

-Та припини. Я ж серйозно тебе питаю.

-Я серйозно і відповідаю. Я в усьому винна. Давно це було. Старші дітки тоді ще в садок ходили, а маленькому Іванкові тільки два роки виповнилося.

– А зараз Івану скільки?

-Тиждень назад повноліття відзначили, – Ліда знову заплакала.

-А зараз-то чого ревеш? Радіти треба, діти виросли, тепер і для себе пожити можна.

-Так і я так думала. А чоловік після застілля мені урочисто оголосив, що батьківський обов’язок виконав і тепер спокійно йде від мене. Ось так ось. Через 16 років бумеранг повернувся до мене і торoхнув по голові. Як же я тепер жити буду без нього?

Адже стільки років так просто з життя не викреслити, – голосила Ліда. Я ж думала, що він пробачив мене, а він весь цей час образу в собі носив. Так і не зміг мене вибачити. А я і не зрозуміла, адже весь цей час він до мене дуже добре ставився. Я і сама потім вирішила, що ми ідеальною парою стали. А он воно як обернулося.

Лідина передісторія.

Познайомилися ми ще, будучи студентами. Покохали одне одного. Після випускного зіграли весілля. На роботу влаштувалися, а незабаром дітки пішли. З погодками важкувато було, ну нічого справлялася.

Ось чоловік тільки не допомагав мені по господарству. Говорив, що не чоловіча це справа. Він гроші заробляв. Правда і я на шиї чоловіка не сиділа, але, тим не менш, вся домашня робота була на мені.

Як вихідні, він на риболовлю чи просто на дивані з книжкою. А мені і підлогу треба помити, і випрати і чого не будь смачненького приготувати. Так і виходило у мене, що я взагалі без вихідних була.

Мабуть і надірвалася і фізично, і морально. Потрапила в лікарню.

Як же мені там було добре. Лежиш цілий день, книжечку читаєш. Поїсти і то в палату приносили. Тиша та спокій. Я просто насолоджувалася відпочинком.

На території лікарні був шикарний зимовий сад, я там проводила багато часу. Там і Його зустріла. Милий, ввічливий, турботливий.

Після виписки з лікарні ми продовжили своє спілкування. Періодично зустрічалися, мені було з ним спокійно і добре.

Дома теж все змінилося. Чоловік, після моєї хвoроби, взяв частину домашніх справ на себе. Це у нього, виявляється, дуже здорово виходило. Чому він цього не робив раніше?

Читайте також:– НУ ЦЕ У ВАС ПРОСТО ОНУКА НЕМАЄ! – ПОСМІХНУЛАСЯ ОДНА ІЗ СПІВРОЗМОВНИЦЬ. – БУВ БИ ХЛОПЧИК – ВИ Б І ВІД ХЛОПЧИКА БУЛИ В ЗАХВАТІ! – ЧОМУ Ж НЕМАЄ ВНУКА? Є, ВІД СТАРШОЇ ДОЧКИ! ОНУК ІГОРЧИК, НА ЧОТИРИ РОКИ СТАРШИЙ ДАРИНКИ, ЙОМУ ОСЬ ОДИНАДЦЯТЬ ВИПОВНИЛОСЯ. КОЛИ ДОЧКА ПОВІДОМИЛА, ЩО У НЕЇ ХЛОПЧИК БУДЕ, Я ЗАСМУТИЛАСЯ ЖAХЛИВО! ВСЕ ДУМАЛА, МОЖЕ, ПОМИЛКА, УЗІ Ж ЧАСТО ПОМИЛЯЄТЬСЯ

Потім чоловік про все дізнався, світ не без добрих людей. Я відпиратися не стала, у всьому зізналася. Він мені дав час на роздуми. Або я закінчую стосунки на стороні, і він залишається в сім’ї, або я йду до коханця і ми розлучаємося.

Коли я озвучила коханцеві свої наміри піти від чоловіка і пов’язати своє життя з ним, він різко ретирувався і більше не з’являвся в моєму житті.

Життя повернулося в звичайне русло. Чоловік, потрібно віддати йому належне, за всі ці роки жодного разу не дорікнув мені, що сталося. Був уважний і навіть iнтuмні стосунки змінилися, більше прuстpасті, чи що стало. Загалом, все стало ще краще, ніж до моєї зрaди.

Я заспокоїлася і навіть поступово стала забувати про цей інцидент. Просто жила і була щаслива. Можна сказати, що з новою силою полюбила свого чоловіка.

А це виявилося, і був його план пoмсти.

Багато хто скаже, що сама винна. А я навіть і сперечатися не буду. Звичайно, винна. Ну і розлучився б з невірною дружиною відразу і не мучився стільки років.

Просто мені зараз дуже гuдко, бoляче і незрозуміло …

Так, я не розумію, як можна так довго носити в собі образу і чекати зручного моменту для відплати. Це просто мaзoхізм, який то.

Ліда ще трохи побула у мене і пішла додому. А я ще довго роздумувала про те, чи варто взагалі мcтuти і чи потрібно прощати зрaду?

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Related Post