Наш відносини розвивалися стрімко. Через пару місяців після знайомства стали жити разом, через рік-дізналася, що чекаю дитину. А далі-весілля, знайомство з батьками і підготовка до народження малюка.
Насамперед ми переїхали в нову квартиру, вибрали зручне розташування і розвинуту інфраструктуру.
Закритий двір, величезна дитячий майданчик, тенісний корт, футбольне поле, скейт-парк. Одним словом-ідеальне місце для комфортного проживання та прогулянок з дітьми. Наша нова квартира була однокімнатна, але досить велика 56 квадратів. Великий передпокій, кімната і простора кухня.
До появи малюка всі турботи по господарству лежали на мені. Коли з’явився син – все наше життя перевернулося з ніг на голову, а вільний час повністю зайнято ним.
Він спав тільки на руках, тому я була змушена постійно перебувати поруч. Не було часу, та й можливості сходити поїсти, про прибирання і прання я взагалі мовчу.
Тоді я думала, що дитина не повинна плакати, тому при першому писку бігла до нього. Я вважала, що так чинить кожна хороша мати. А він зрозумів, що так можна мною маніпулювати і плакав при першій же спробі залишити його хоч на секунду в ліжечку.
Чоловік працював постійно на роботі з 9 ранку до 8 вечора, плюс мав свій бізнес, якому теж потрібно було приділяти час, плюс підробіток.
В результаті його майже не було вдома. Перший місяць я ще якось трималася. Ще через місяць мої нерви почали здавати. Настав час, коли всю свою злість і втому я стала вихлюпувати на чоловіка.
Мої батьки жили в іншій області, та ще й працювали. У вихідні приїжджала мати чоловіка, щоб помити підлогу, допомогти випрати і попрасувати. Виходила погуляти з дитиною, а я в цей час падала без сил на ліжко і просто «вирубувалися».
А з понеділка все починалося заново – безсонні ночі, гори немитого посуду, непрасовані білизна і сварки. Я ходила голодна і зла.
Я просила чоловіка допомогти, на що він постійно відмахувався роботою. Та й міняти свій звичний спосіб життя він, мабуть, не збирався.
Через 3 місяці таких сварок я поїхала до батьків, а коли вернулась – у нас на кухні стояла розкладачка, а на балконі ціла гора коробок. Він перевіз до нас свою матір, щоб та допомагала мені по дому і з дитиною. Я була, м’яко кажучи, ошелешена таким вчинком.
Свекруха втратила свою квартиру через борги по кредиту. Кілька разів намагалася вийти заміж, але безуспішно. В результаті переїжджала від однієї подруги до іншої. Коли син запропонував їй переїхати до нас – вона з радістю погодилася.
Я думала, що жити з батьками ніколи не буду, що це важко і незручно, але все виявилося навпаки. Свекруха стала залишатися з дитиною, а ми з чоловіком проводити час разом, ходити в кіно і ресторани.
Всі турботи по будинку – прасування, прання, прибирання вона взяла на себе. Мені залишалося тільки дивитися за дитиною. Так що не так уже й страшне життя з батьками.
Минуло вже три роки, у нас з’явився ще один малюк, ми переїхали в квартиру побільше, а наша свекруха все також живе з нами.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
