Маю сестру. Нещодавно вона вийшла заміж через дитину. Так, так, саме тому вони з чоловіком і побралися. Трохи про її чоловіка. Йому 35 років, не був одружений, жив із мамою. Працював то охоронцем, то двірником, то вантажником. Від бабусі йому дісталася квартира, яку вони з мамою здавали, на це жили.
Коли він зустрів мою сестру, він їй прямо сказав, що вона йому подобається, тому що молода та провінційна. Через місяць стосунків вона дізналася, що чекає дитину.
Чоловік та його мама були дуже щасливі. Одразу вирішили, що жити молоді будуть у бабусиній квартирі. Змусили сестру звільнитися з магазину (вона там касиром працювала), почали готуватися до весілля.
Підготовка закінчилася, коли вже було видно живіт. Але не в цьому суть. Весілля було дуже скромне, тільки рідні (батьки та брати, сестри і всі).
На цьому святкуванні я й дізналася, що чоловік сестри теж звільнився з посади сторожа і тепер ремонтує якісь побутові прилади за гроші. Крім того грошима їм допомагали обидві мами (у 35 років ось пряме саме у мами гроші брати).
Сестрі скоро народжувати (у жовтні) і тут між подружжям розгорається серйозна розмова. Чоловік їй сказав, що вона народить і нехай йде на роботу, а він з дитиною в декреті сидітиме. І тоді він згоден дитину прописати у своїй квартирі, інакше не пропише і її годувати не буде.
Тобто думка у мужика така — усі декретні покладені державою молодій і малозабезпеченій сім’ї він отримуватиме на свою картку, а дружина в цей час нехай повертається до магазину і пахне, щоб себе прогодувати.
Сестра теж не горить бажанням працювати. І ось зараз ці дві дорослі люди сидять на шиї у своїх мамок і сперечаються, кому дістануться гроші за дитину, яка ще й не народилася навіть.
Я запропонувала сестрі все оформити на себе і після народження малюка поїхати до батька в село, там рік побути на свіжому повітрі. Батько їй допоможе, а чоловік хай за цей час подумає про все.
Вона поки що нічого не вирішила, в розгубленості. У нас у сім’ї ніколи не сперечалися, хто сидить із дитиною. Може, я відстала від життя? У моєму розумінні все-таки чоловік повинен забезпечувати сім’ю більшою мірою, ніж жінка. А тут воно як зараз недавно її з немовлям (здоровеньким) виписали та допомогти їй приїхала її мама. І тут знайшла коса на камінь, а точніше теща із зятем зійшлися в суперечках та криках.
Теща активно підганяла зятя, щоб він йшов влаштовуватися на роботу, а дружина його нехай оформляє дитячу допомогу. Але для оформлення виплат потрібна прописка, а моя сестра прописана в селі, а не в місті. Тобто чоловікові треба було б її прописати у себе в квартирі.
Але він не збирається цього робити, бо вважає, що вона має відібрати у нього квартиру. Квартира до речі однокімнатна, маленька та взята в іпотеку ще до шлюбу. Іпотеку погашає мама цього лінивого мужика.
Тому, на його думку, сестра повинна перевести малюка якомога швидше на штучне харчування, і повернутися на роботу в магазин. А він оформить на себе всю допомогу і сидітиме з дитиною. Теща різко проти такої позиції, сестра поводиться як прибулець. Але їй можна пробачити, у неї стрес після лікарні.
Моя мама запропонувала такий вихід: нехай сестра з немовлям їде на півроку до села до батька, там все своє, тепло та світло, та й батько-пенсіонер допоможе. А це ліниве чоло нехай залишається у своїй квартирі один і шукає роботу.
Зрештою, всі взяли тайм-аут. Теща поїхала до себе, попередньо закупивши малюкові та молодій сім’ї продуктів на два місяці вперед, ще й грошей їм на картку поклала. Коротше всі свої заощадження залишила (шкода їй доньку). Зять продовжує шукати роботу-мрії, сестра поки що у селі.
Не знаю, що буде, коли вони проїдуть залишені тещею гроші, боюся, це буде швидше, ніж два місяці.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
