Чоловік сказав Лілі, що квартиру ми їм з зятем не купимо, а дамо 100 000 гривень на перший іпотечний внесок. Так Лілю це не влаштувало.

Дочка образилася на нас із чоловіком, що не купили їй квартиру. Чоловік сказав, що молодята можуть взяти іпотеку, ми даємо сто тисяч гривень на перший внесок.

Так Ліля наша розсердилася, мовляв, що цього мало, ось її подругам батьки одразу квартири дарували на весілля. Але нехай таку суму дадуть і батьки зятя, і молоді можуть трохи зібрати.

На це наша дочка відповіла:

– Як же, я сидітиму на хлібі та воді, щоб зібрати крихти зі своєї зарплати! А ви весь час жили на втіху і не назбирали нічого, щоб дати мені хороший старт!

Ми не особливо жили на втіху, як стверджує Ліля. Спочатку жили з батьками чоловіка в крихітній прохідній двушці, потім з дитиною по чужих квартирах тинялися, бо свекруха втомилася від нас. Потім за допомогою моїх батьків купили однокімнатну квартиру.

Лілі за навчання платили, різні гуртки, на море їздили не тільки в Україні, а і в Єгипет, Туреччину, Домінікану чи Таїланд Лілю возили.

Потім Ліля в університеті навчалася і ми орендували їй кімнату, щоб в гуртожитку не жила, щоб мала кращу можливість вчитися на юридичному.

Та працювати за освітою Ліля не пішла, сказала, що пробитися на цій ниві важко і що вона буде блогером, що це зараз дуже популярно і всі так заробляють.

Але щось я не бачу, щоб Ліля стала успішною блогеркою. Щось там пише, щось рекламує, паралельно працює адміністраторкою в салоні краси. Не погано, але ви навіть не уявляєте, які гроші ми з чоловіком платили за її юридичне навчання.

Ну а рік тому Ліля зустріла свої кохання – нашого зятя Віталика. Розписалися вони і ось дочці скоро народжувати, хоча весілля було всього два місяці тому.

Чим вони думали? Навіщо було поспішати, якщо жити нема де? Щоправда, Лілі уже 26 років, мабуть, хвилювалася, що хлопець її покине, а так дитиною втримає.

Не розумію теперішньої молоді. Освіти не прагнуть здобути, а здобувши – не цінують. Заробити не поспішають, зате у них є іпотеки та новонароджені немовлята. Та ще батьки їм винні!

Ліля взагалі вже кілька тижнів через нашу відмову з нами не спілкується, в гості не заходить і не дзвонить. От думаємо тепер з чоловіком, що ми зробили не так.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.