Моє сімейне життя почалося в вісімнадцять років.
Зустрілися, закохалися і не стали затягувати з весіллям, бо я відразу зaвaгiтнiла. Все сталося так швидко, що ми з Антоном навіть і придивитися не встигли один до одного. Але для мене це не було важливим, я любила його до божевілля.
Нapoдилася маленька принцеса, дуже схожа на Антона. Я була на сьомому небі від щастя, а він був весь час чимось не задоволений. Кожен день чіплявся не через чого, знаходив приводи для сварки.
Я його одного не звинувачую, винні ми разом. Відносини між нами були дуже напружені і з кожним днем ставали все гірше.
– Заробляю я один! А ти сидиш як нахлібниця, злиденна, – кричав мені Антон при черговій сварці, а я просто мовчала, витираючи сльози, які не могла зупинити.
Донечці ще й року не було, я не розуміла як мені поступити, що робити? На роботу я вийти не могла, тому що дитячий садок з двох років, а залишити Карину було ні з ким.
Читайте також: БАБУСЯ ВИХОВАЛА ДІТЕЙ І ОНУКІВ, А ВИЯВИЛАСЯ ПОТРІБНА ТІЛЬКИ МЕНІ
Антон докоряв мені кожною своєю заробленою копійкою. Хоча я навіть і в руках їх не тримала, він сам все розподіляв. А злився через те, що йому не вистачало.
Смішно було від того, що зарплата у нього була меншою за прожитковий мінімум, а він понабирав кредитів, як ніби мільйонами орудує. Машину дорогу взяв в кредит, в ній взагалі не було необхідності. А тепер йому на хліб грошей не вистачало і я була в цьому крайня.
Закиди Антона я не могла більше терпіти, дістала свій червоний диплом і вступила в Юридичну Академію на юриста. Навчалася я безкоштовно, тому що набрала найвищий бал. Але, їздити на навчання і якось утримувати себе і дочка мені потрібні були гроші.
Я твердо вирішила, що мені копійки Антона не потрібні. Їх чергу до мене ніколи і не доходила, зате невдоволення хоч греблю гнати.
Роботу я знайшла собі найзручнішу, вважаю що мені просто пощастило. У сусідньому будинку потрібно було доглядати за пенсіонеркою і прибирати її квартиру.
У зарплаті Ніна Василівна не ображала, завжди давала більше ніж належить, та ще й Карину дозволила мені з собою приводити. Поки я займалася справами вони разом весело проводили час. Я дуже вдячна цій жінці за її доброту.
На третьому курсі мого навчання я влаштувалася молодшим помічником в Юридичну контору. Почала заробляти хороші гроші. А коли прийшов час отримувати диплом, я вже працювала юристом. Антону не подобалося, що я здобула освіту і стала незалежною від нього. Тепер це був привід для чергових скандалів.
– Що самостійна стала? Та кому ти потрібна? Носа не задирай, а то я одним клацанням все виправлю, що не рада будеш! Не думай що хтось тебе візьме, та ще й з дитиною!
Я чесно намагалася зберегти наш шлюб через любов до Антона, але він виявився такою людиною, якій постійно все не подобається і від своєї безвиході він принижує люблячих його людей.
Як догодити такій людині було для мене великим питанням, не витримавши я сказала:
– Усе! Я подаю на розлучення! За нас з Каринкою переживати не потрібно, переживай за себе, щоб ти був комусь потрібен.
Зібравши дочку я викликала таксі і ми поїхали в нікуди, не взявши з собою нічого. Кариночка дорогою витирала мені сльози, які я всіма силами намагалася від неї приховати. Обійнявши її я подзвонила Марині з якою ми разом вчилися і попросилася до неї на ніч.
На ранок ми з Кариною поїхали в сусіднє місто. Там я зняла квартиру, влаштувала донечку до дитячого садка і відправилася на пошуки роботи.
На наступний день я вже вийшла на нову посаду головним юристом. А про зарплату яку мені платили я могла тільки мріяти.
Пройшов рік, на днях було відкриття моєї власної юридичної контори. Тим, як я зараз живу і скільки заробляю я вдячна своєму розуму і стійкості. І заради дочки я досягну ще більших вершин!
Антон почав випивати, втратив роботу. Про нас жодного разу не згадав. Може воно й на краще.
