З чоловіком в шлюбі 5 років, разом 10. Нам по 30 років. Синові буде 3 роки цього літа. Півтора роки тому переїхали в інше місто, чоловікові запропонували роботу з дуже хорошою зарплатою. Через пів року після переїзду почали помічати особливості дитини, неврологи підозрювали аутизм, почалися нескінченні лікарі, заняття.
Чоловік здавав проект, засиджувався на роботі допізна, дитина повністю на мені. Я йому вірила, підбадьорювала його, думала, працює людина. Але велике дякую скажу Вайберу. Почала помічати, що чоловік весь вільний час проводить онлайн, вирішила перевірити з ким, але повідомлень не було. Виникло питання, що можна робити онлайн, якщо не листуєшся.
Загалом, є в Вайбері функція прихованих чатів. Тиждень ночами підбирала пароль, не змогла, вирішила запитати, про що зараз дуже шкодую. Потрібно було місяць витратити, але підібрати, дізнатися правду до кінця. В результаті скандал, нічого не знає він нібито, що за чати.
Не буду в подробицях писати, як і звідки я все з’ясувала. Але в результаті мого міні розслідування – походи в “цікавий” салон на масаж і інші чоловічі радості. Це визнав. Наявність коханки, з нею і листувався, хто вона не знаю, знаю лише будівлю, де працює, але він не зізнається, каже, нічого не було , але я-то знаю, що бреше. Це і мучить, не знання всього до кінця, з’їдає мене день у день, я постійно думаю про це, намагаюся зрозуміти, хто вона і що у них було.
Схудла вже на 10 кг за пару місяців. Подій за пів року було багато, складно висловити все і всі почуття передати. Чоловік нібито виправився, домовилися, що даю йому один шанс, влаштував мене до себе на роботу, сидимо в одній будівлі. Начебто і треба заспокоїтися, коли дала шанс. Але я не можу. Прокидаюся з думкою, що він зраджував мені і до кінця я не знаю все, домірковую, образа гризе, що поки я дитину тягнула на собі, він замість роботи катався зі своєю подругою по місту, ще й її йому було мало, в “цікаві” салони ходив.
Все це буквально з’їдає мене, я варюся в цій образі і болю. Хочу забути і пробачити, але не можу. Розумію, що жила з людиною, яку взагалі не знаю.
Ображає ще й те, що він допустив все це, коли я підозрювала його, він поводився нахабно, ображав мене, говорив: “заведи собі коханця, може так тобі краще буде”. Тобто всіма силами намагався зберегти своє друге життя. Навіть розуміючи, що зайшло все далеко, і я мучуся, він не зупинився до моменту, коли відпиратися було вже неможливо. Зараз як шовковий, каже, що радий, що я дізналася, показала йому правильний шлях. Але я не можу повірити.
Як вірити тому, хто на таке здатний? Здатний так приховувати своє справжнє обличчя. Як мені з цим жити я не знаю, як заспокоїти свою душу, і приглушити в собі цю образу і біль? Живу пів року з цим болем, який тисне з кожним днем все більше. Розлучитися хочу, але заради сина, намагаюся склеїти відносини. Син його дуже любить. Боюся, що якщо розлучуся, у чоловіка буде нова сім’я і діти, а син стане непотрібний. Це удар для дитини і шрам на все життя. Сама проходила, знаю. Не хочу такого своїй дитині.
Порадьте як бути. Як пробачити і забути все, як страшний сон?
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – hromadske.radiо
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
