Я соромлюся, якою нахабою стала наша дочка Олеся. Вона просто витягує з нас гроші. Наш син Роман – її повна протилежність. Він піклується про нас з чоловіком і старається весь час нам допомогти. Я не знаю, де сталася помилка у її вихованні.
Хоча ми з чоловіком Володимиром маємо двох дітей, тільки один робить нас щасливими – наш син Ромчик, який цілком самостійний. Донька Олеся – лінива, для неї немає нічого святого. Вона тільки те й робить, що тягне з нас гроші.
Ніхто з них не мав особливих переваг, обидвох дітей ми виховували однаково. Незважаючи на це, лише син виріс гідною людиною.
Роман веде насичене життя. У нього є дружина Марічка, яку ми дуже любимо. Разом виховують двох маленьких дітей. У них є будинок, дві автівки і вони не розкидаються грошима.
Вони чудово усвідомлюють, наскільки важкі часи, що потрібно жити скромно та економити. Роман лише раз приходив до нас з проханням про гроші.
І це в той час, коли у них зламалася машина, і її потрібно було терміново лагодити. Як тільки вони зібрали гроші, вони відразу їх нам повернули з великою подякою.
Син нас з чоловіком поважає. Він ще жодного разу не прийшов до нас додому з пустими руками. Все щось купить, як не тортик, то фрукти. Роман хороший син, який думає про своїх батьків. Шкода, що цього не можна сказати про дочку. Вона його повна протилежність.
Дочка зовсім інша. Ходити з нею по магазинах мені завжди коштує дуже дорого. Бачить десь туфлі і вже мене підбиває до покупки.
– Я б на роботі ними красувалася. Але шкода, що зараз я грошей не маю. Знижка така хороша.
І я вже знаю, про що йдеться. Звісно, я не зобов’язана їх купувати, але кого це хвилює. Тому я йду і купую їх. Коли вона приходить до нас з другом, який кожні пів року міняється, вона ніколи не йде з порожніми руками. Влітку вони їдуть від нас з овочами та фруктами з нашого саду. Вона також забере всі домашні яйця. І ще каже, що їх мало.
Коли я питаю, що вона хоче на день народження, дочка завжди каже конверт. Але також скільки в ньому має бути. Зазвичай вона не опускається нижче двох тисяч гривень.
Те саме відбувається, коли у неї якесь свято чи Миколая. Вона ніколи нам нічого не приносить і не купує. До нас дочка їде лише заради того, щоб щось собі взяти “в сумку” і виклянчити гроші. Але потім я дізнаюся, що вона витратила їх на “шмотки” чи косметику.
У неї немає дітей і це насправді добре. Я не уявляю, як вона буде піклуватися про них, якщо думатиме лише про себе. Нещодавно нам знадобилася її допомога. Чоловіка мали виписали з клініки, і не було кому відвезти його додому. Роман був у відрядженні, а Марічка на роботі.
Я подзвонила Олесі і попросила її про допомогу. Однак вона сказала мені, що втомилася від роботи і не хоче більше нічого робити.
Тож я попросила сусіда забрати мого чоловіка. За кілька днів Олеся з’явилася і знову чогось хотіла. Я не могла більше стримуватися і сказала їй, як мене це дратує.
– То ти приїхала не тата провідати, а за грошима?
Олеся образилася і пішла. Декілька днів було тихо, але потім, мабуть, у неї знову закінчилися гроші. І ось вона прийшла, як ні в чому не бувало. Мене це дратує. Ми її не так виховували. Іноді мені хочеться, щоб життя навчило її і вона зрозуміла, як поводитися з батьками.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua