Моя мама часто згадує: мовляв, коли мені було 30-35 років, мені здавалося, що я могла перевернути гори. А зараз сил ні на що немає. Абсолютний занепад.
І ось я дожила до цього віку, і тепер розумію, з чим зіткнулася мама. Джерело
У студентські роки я теж любила носити тяжкості, жила під девізом «я сама», не шкодувала себе і працювала на двох роботах. Будучи офісним працівником, відкрила кондитерський бізнес, яким займалася весь вільний час.
Спала по п’ять годин, не встигала пообідати і в кінцевому рахунку зненавиділа то, що колись було моєю мрією.
Цікаво, що в цей момент люди починають активно читати книги по саморозвитку, шукати мотивацію і боротися з лінню.
Але чим більше я стикаюся з такими історіями, тим більше приходжу до висновку: якщо тобі 30 років і більше, і ти скаржишся на лінь і прокрастинація, то швидше за все, справа зовсім не в ліні. Особливо якщо до цього ти був суперефективним.
Тобто в 18-20 років можна страждати від прокрастинації, тому що ти поки вчишся себе самоорганізовувати.
Але в 30 років це проблеми іншого характеру. Людина – це механізм, який з часом зношується. Амортизація, всі справи. Неможливо бути однаково активним в 19 років і в 30.
Якщо ти впахівал до 30 років, а потім зрозумів, що сили закінчилися, найрозумніше, що можна зробити – ЗУПИНИТИСЯ.
У 19 ти сповнений сил, не знаєш, куди їх дівати, шукаєш собі застосування.
Наприклад, Даша, стажист, з радістю розповідала, як її молодий чоловік працює без вихідних, і вона теж із задоволенням взяла б якусь роботу на вихідні, адже це ж так здорово працювати.
А ти відповідаєш: Даша, вихідні – щоб відпочивати. Часу п’ятій вечора – що ти ще робиш в офісі, йди додому. І Даша не розуміє про що я.
А далі відбувається наступне: ти звикаєш, що всередині тебе – невичерпне джерело енергії, і продовжуєш працювати по 14 годин на день, максимально завантажуючи свій графік.
І ось у якийсь момент машина дає збій. У кого-то трохи раніше, у кого-то трохи пізніше. Ти тиснеш педаль в підлогу – а машина не їде.
І думаєш: що за фігня, я погана машина, я не їду! А насправді у тебе прогін вже 300 тисяч кілометрів. Але ти хочеш таких же результатів, як від новенької тачки. Так не буває. ⠀⠀
Важлива річ, яку може зробити людина – вчасно усвідомити обмеженість своїх ресурсів і почати витрачати їх ефективніше. Чи не тиснути педаль в підлогу, а дбайливо використовувати те, що є. І найголовніше не звинувачувати себе. ⠀⠀
Наприклад, мені складно робити рутинні речі, але зате я набагато швидше, ніж раніше, приймаю рішення. Я сильно не операційно, а стратегічно, функціонально. У мене більше досвіду, більше знань, більше ідей.
Не треба розкривати квартиру консервним ножем, візьміть ключ. Для кожного завдання – свій інструмент.
Вам не потрібна мотивація, вам просто потрібно прийняти, що ви не робот. А молодим дівчаткам я часто говорю: зараз ви відчуваєте, що ви повні сил і енергії.
Запам’ятайте цей стан і насолоджуйтеся їм, тому що так буде не завжди!
Любіть себе і бережіть. І чому ніхто мені не сказав це в 20 років?
