Ми з чоловіком вже на пенсії. Виховали ми двох дітей. Син працює в місцевій адміністрації, невістка бізнес леді, маємо від них дві онучки.
Живе син з сім’єю гарно, навіть нам трохи допомагає.
А ось з дочкою гірша ситуація.
Вийшла заміж Оленка в 25, народила сина і через два роки розлучилася.
На даний час Андрійку дев’ять років.
Колишній чоловік аліменти платить, але вони мізерні. Сама дочка толком не працює. Вона щось пише в інтернеті на замовлення. Але сталого заробітку в неї немає. Це я розумію з того, що вона все в нас випрошує при нагоді.
Я не проти допомагати. І ви знаєте, не раз я ті гроші, які мені син давав, дочці по тихому віддавала. Невістка якби про це дізналася, то було б мені на горіхи.
І ось декілька місяців тому Олена почала жалітися, що Андрійко відстає в англійській. Всі її натяки йшли до того, щоб я помагала їй в оплаті репетитора.
Я погодилася, це ж мій рідний онук. А в кого мені ще гроші вкладати, як не в його в освіту.
Але нещодавно я задумалася про наступне. Раз, а то і два рази в місяць, в моєї Оленки міняється колір манікюру. Я коли в своєї сусідки дізналася ціну цієї супер процедури, мало зі сходової клітки не провалилася.
І я ось не зрозуміла, то за англійську у Олени заплатити немає чим, а ось на манікюр в неї тисячі є.
Виходить, вона просто нас з чоловіком використовує?
Я планую поговорити на цю тему з дочкою, але боюсь, щоб вона не образилася.
Це ж не є така необхідна для життя процедура? Хіба ні?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною