Я рано вийшла заміж І це було моєю найбільшою помилкою. Багато дівчат у віці 18-22 роки вважають, що ось ці “круті” хлопці це якраз те, що їм потрібно. Ось так само думала і я, коли почала зустрічатися з Денисом, який жив з мамою і братом в сусідньому селі.
І лише коли я вийшла заміж і подарувала йому двох дітей, то зрозуміла, що для життя потрібен не “крутий”, а добрий, милий і порядний чоловік.
Спершу ми жили зі свекрухою. Вона жінка владна, тому згадую той час, як щось страшне і неприємне. Потім ми переїхали на орендовану. В той час, як я доглядала дітей, Денис пильнував друзів і “пінне”.
Це не назвеш життям. Щоб я не бурчала, чоловік підкидав мені пару гривень. Якби не дитячі гроші і допомога моїх батьків, я не знаю, як жила б.
І ось після 24 лютого я зрозуміла, що якщо зараз не заберу дітей і не виїду, то іншого шансу вирватись з лап чоловіка в мене не буде.
З собою я взяла свою рідну сестру, і ось вже більше року, як ми живемо і працюємо в Польщі.
На даний час ми з чоловіком в шлюборозлучному процесі. І якщо Денис це сприйняв менш-більш нормально, то свекруха довго і нудно мені писала, дзвонила, наговорювала. Прийшлося цю жінку просто всюди де можна і не можна – заблокувати.
Ще як ми жили з Денисом в селі, і думали, що в нас все налагодиться, і ми заживемо в мирі та злагоді (наївні), ми купили разом цеглу на нашу спільну хату. В мене в моєму селі був план, а поруч жила моя хресна мама. Ми і попросили її цю цеглу в себе згрузити, щоб ніхто не розніс.
І ось тепер, коли нам це ні до чого, я зідзвонилася з Денисом, і спитала, чи можна цю цеглу продати, а гроші розділити навпіл. До того ж, сама хресна мені це запропонувала, бо хоче щось біля хати добудовувати.
Денис мене приємно здивував, і сказав, щоб я продавала, і забирала гроші собі, оскільки я виховую наших дітей.
І все б нічого, але про цю ситуація якимось дивом дізналася моя свекруха. Оскільки зі мною вона зв’язку не мала, то вона розшукала номер телефону моєї хресної.
Подзвонила вона до неї, і почала качати свої права. Що вона не дозволяє нічого продавати. Що насправді цю цеглу ми купили за її гроші, і вона повинна всім керувати.
– Колись я вибудую на цій ділянці хату для своїх онуків. Будуть мати такий від баби подарунок!
Мені коли хресна все розповіла, я ледь від злості не луснула.
І словом, ця людина не дає мені навіть в Польщі нормально жити.
Деякий час тому я познайомилася тут з Адамом. Він чудова людина. Власне така, яка потрібна для життя. Він мене любить, поважає, підтримує, а найголовніше, він краще відноситься до моїх дітей, за рідного батька.
І ось свекруха і тут не дає мені спокою. Дзвонить до моїх батьків і родичів і каже, що дає мені останній шанс, щоб я повернулася до її сина. Що він мене пробачить і прийме назад.
Я не знаю, чим ця історія закінчиться. Але одне розумію, додому мені повертатися не варто…
Автор Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
