fbpx
життєві історії
Олексій сказав батькам, щоб декілька місяців на нашу фінансову допомогу не розраховували, та замість того, щоб підбадьорити сина, Ірина Олегівна сказала, що якби ми жили трохи економніше, то б таких казусів не було. Виявляється, ми повинні “обухівським” користуватися, а ми “жируємо пандою”

Олексій сказав батькам, щоб декілька місяців на нашу фінансову допомогу не розраховували, та замість того, щоб підбадьорити сина, Ірина Олегівна сказала, що якби ми жили трохи економніше, то б таких казусів не було. Виявляється, ми повинні “обухівським” користуватися, а ми “жируємо пандою”.

Мій чоловік, єдиний син у своїх батьків. Вони живуть недалеко від нас в своїй красивій і просторій трикімнатній квартирі. Відколи мій Олексій почав працювати, він завжди допомагав батькам фінансово.

Забула сказати, Олексій пізня і дуже бажана дитина. Мама привела його на світ в сорок років. Тато на два роки старший.
На даний час моїй свекрусі майже сімдесят.

Ще перед весіллям Олексій мені сказав, що буде й надалі допомагати батькам, оскільки на пенсію сильно не проживеш. Хоча краєм вуха я чула, що в місяць на них двох виходить непогана сума. Моя мама навіть приблизно такої пенсії немає.

Ми з Олексієм і нашим сином живемо в двокімнатній квартирі. Сину вже дев’ять років. Обоє з чоловіком працюємо. І донедавна все було добре. Я не зважала на тих 3- 4 тисячі (в зимовий період. Літом менше), які чоловік кожного місяця давав мамі, як він каже, на комунальні.

Але місяць тому так вийшло, що чоловік втратив роботу. Зараз він, щоб не дармувати, поки знайде щось хороше, пішов таксувати. В мене зарплата не така вже й велика.

Ми переговорили з Олексієм, і дійшли висновку, що деякий час допомагати батькам не будемо.

Я була впевнена, що вони нас зрозуміють.

Днями Олексій вирішив один до них сходити і пояснити ситуацію. І знаєте, що сказала йому мама, це в голові не вкладається.

– Ви з дружиною, синок, зовсім не економні. Якби ви не купляли непотрібне в супермаркетах, то такого б казусу з вами не було. Коли б до вас в гості не зайшли – ви шикуєте. На столі канапе з червоної риби, хліб – з тих дорогих. Масло також. Навіть в “дамській кімнаті” у вас висить дорогий папір. Ми ж з твоїм татом тільки “обухівський” купуємо.

Читайте також: На самому порозі Уляна забрала з наших рук коробку зі смартфоном, спитала, чи маємо ми чек, і при нас сказала Кирилу, щоб не засмучувався, що вони наступного дня поміняють його і докладуть на iPhone, про який він мріє. Мені дуже неприємно. Скоро тиждень мине, а я досі оговтатися не можу від вчинку невістки

Ви собі уявляєте? То ми вже не маємо права за свої зароблені гроші навіть папір нормальний купити. Ми “жируємо” виявляться.
Я не розумію, то старечий маразм, чи як то пояснити?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page