Мені дуже неприємно. Скоро тиждень мине, а я досі оговтатися не можу від вчинку невістки.
Уляна мені не подобалась з самого початку, але вже нічого не вдієш, така воля сина. Змирилися ми. Більше того, дозволили після весілля жити у квартирі моєї свекрухи, яку успадкував чоловік.
Я б на її місці цінувала такі вчинки, але це не про мою невістку.
В неділю був день народження у нашого старшого онука. Я перед тим, десь недільки дві, зідзвонилася з Кирилом, і спитала, що б він хотів отримати в якості подарунку. Йому 12 років.
Кирило сказав, ну це зрозуміло, що маминими словами, що він збирає на смартфон, оскільки попередній вже ледь дихав. Словом, вкінці наголосив, щоб баба з дідом подарували конверт.
Я ввечері переговорила з чоловіком, і разом прийняли рішення, чого дитина буде довго і нудно на цей смартфон збирати, що ми можемо самі його купити і подарувати.
Ми ж думали, що радості Кирила не буде меж, але ми помилялися.
Відразу ж наголошу, що телефон ми брали у великому магазині, де багато хлопців і дівчат, які нам допомагали і радили. Ми ж вже по їх слідах купляли, не будь-що.
Вибрали не з дешевих. За покупку ми з дідом відвалили, разом зі всіма прибамбасами, 15 тисяч. Я вважаю, що це на такий вік гарний подарунок.
Але ось що нас чекало на гостині.
Іменинник навіть ту коробку в руки не хотів брати. Настрій був у всіх зіпсований. А Уляна забрала з наших рук той смартфон, спитала, чи маємо ми чек і при нас сказала Кирилу, щоб не засмучувався, що вони наступного дня поміняють його і докладуть на iPhone, про який він мріє.
Дуже неприємна ситуація я вважаю.
Шкода, що син не показав Уляні, де раки зимують.
Це неповага, я вважаю, до всіх нас…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери