Мені дуже неприємно. Скоро тиждень мине, а я досі оговтатися не можу від вчинку невістки.
Уляна мені не подобалась з самого початку, але вже нічого не вдієш, така воля сина. Змирилися ми. Більше того, дозволили після весілля жити у квартирі моєї свекрухи, яку успадкував чоловік.
Я б на її місці цінувала такі вчинки, але це не про мою невістку.
В неділю був день народження у нашого старшого онука. Я перед тим, десь недільки дві, зідзвонилася з Кирилом, і спитала, що б він хотів отримати в якості подарунку. Йому 12 років.
Кирило сказав, ну це зрозуміло, що маминими словами, що він збирає на смартфон, оскільки попередній вже ледь дихав. Словом, вкінці наголосив, щоб баба з дідом подарували конверт.
Я ввечері переговорила з чоловіком, і разом прийняли рішення, чого дитина буде довго і нудно на цей смартфон збирати, що ми можемо самі його купити і подарувати.
Ми ж думали, що радості Кирила не буде меж, але ми помилялися.
Відразу ж наголошу, що телефон ми брали у великому магазині, де багато хлопців і дівчат, які нам допомагали і радили. Ми ж вже по їх слідах купляли, не будь-що.
Вибрали не з дешевих. За покупку ми з дідом відвалили, разом зі всіма прибамбасами, 15 тисяч. Я вважаю, що це на такий вік гарний подарунок.
Але ось що нас чекало на гостині.
Іменинник навіть ту коробку в руки не хотів брати. Настрій був у всіх зіпсований. А Уляна забрала з наших рук той смартфон, спитала, чи маємо ми чек і при нас сказала Кирилу, щоб не засмучувався, що вони наступного дня поміняють його і докладуть на iPhone, про який він мріє.
Дуже неприємна ситуація я вважаю.
Шкода, що син не показав Уляні, де раки зимують.
Це неповага, я вважаю, до всіх нас…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
