Як тільки ми сіли за стіл, вона мило склала руки на колінах, усміхнулася, і попросила мене не соромитися, а накладати собі і Вадиму салати і картоплю з котлетами і їсти. І ось коли наші роти були зайняті, вона почала бідкатися і оглядати Вадима з різних сторін. – Ти в мене ніколи не був таким худим! Аллочко, а ну признавайся, чим ти його годуєш? Я надіюсь, не хімією? Ти Вадиму нагадуй час від часу, щоб до матері навідувався, а то відійду у вічність, а він навіть попрощатися не встигне

Є люди, для яких ми ніколи не можемо бути достатньо хорошими. Такий випадок у моєї свекрухи.

Це стосується всього, що я роблю.

Я познайомилася зі своїм чоловіком п’ять років тому, це було кохання з першого погляду.

Вже на першому побаченні ми відчули, що Бог створив нас одне для одного. У нас були спільні інтереси, ми обоє захоплювалися одним і тим же.

Мене дивувало у цій історії лише одне, що Вадим відтягував моє знайомство зі своєю мамою. Пізніше я зрозуміла чому.

Мені наш спільний знайомий розповідав, що всіх попередніх подруг Вадима, його мати проганяла від нього. Вона їх так “дзьобала”, що ті не мали іншого виході, ніж бігти від цієї сімейки.

Напевно тому мій коханий вперто віддаляв цей момент. Я прийняла ситуацію, а що тут поробиш.

Незабаром Вадим переїхав до мене, в мою маленьку квартиру. У нього постійно дзвонив телефон, мама весь час шукала його, щоб поговорити з ним про те, де він, з ким він, і що робить.

Та через пів року момент знайомства таки настав.

Як тільки ми привіталися і сіли за стіл, вона мило склала руки на колінах, усміхнулася, і попросила мене не соромитися, а накладати собі і Вадиму салати і картоплю з котлетами і їсти.

І ось коли наші роти були зайняті, вона почала бідкатися і оглядати Вадима з різних сторін.

– Ти в мене ніколи не був таким худим! Аллочко, а ну признавайся, чим ти його годуєш? Я надіюсь, не хімією? Ти Вадиму нагадуй час від часу, щоб до матері навідувався, а то відійду у вічність, а він навіть попрощатися не встигне.

Я намагалася відповісти доброзичливо – було важко.

Через рік Вадим попросив моєї руки. Я погодилася, а в найближчі вихідні ми пішли з радісною звісткою до Оксани Петрівни.

Його мама влаштувала видовищне шоу: вона знепритомніла і трясла руками. Все дуже схоже, тільки в легшій формі, відбувалося і на весіллі.

Читайте також: Того дня Олег при мені пожалівся своїй мамі, що зранку пішов на роботу без сніданку, бо я не змогла встати і його нагодувати (дочка погано почувалася, і я всю ніч не спала). Та Ольга Степанівна порадила Олегу, або вночі з дитиною в таких випадках сидіти, або раніше прокинутись і самому собі ту яєшню з канапкою приготувати, а не розраховувати на мене. Другий нюанс був з прасуванням

Відтоді вона робила усе можливе, щоб зруйнувати наш шлюб. Вона вигадує всілякі речі, найдивніші з яких ті, ніби я, мабуть, наставляю роги своєму чоловікові.

Добре що ми живемо далеко одна від одної, інакше не знаю, чи довго б наш шлюб протримався.

Головне, що ми з Вадимом кохаємо одне одного, а все інше – байка!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua