fbpx

День знайомства з батьками Олега настав. Ми разом з татом увійшли до квартири, та я не встигла й роззутися, як він чкурнув розлючений на вулицю. На столі були наїдки – нас там чекали. Було так незручно. І лише дома я дізналася всю правду. Я тоді ще була маленька, і цієї історії не пам’ятала. Це надто важкий для мене вибір!

Несподівано п’єса Ромео і Джульєтта стала не просто п’єсою…

Я вже майже 4 місяці зустрічаюся з одним хлопцем потайки від батька. Адже він завжди відкидав думку, що його найменша донечка Юлечка буде з кимось зустрічатися, хоч колись та і загалом був дуже суворий. А якщо б дізнався, що мій Олег ще й старший за мене на 2 роки, притому, що мені зараз 17, “бурі” б не уникнути.

Я довго приховувала, як тільки могла. Виходила говорити по телефону з ним в іншу кімнату, а якщо і запитували то відказувала, що це просто подруга. Старалася гуляти з ним так, коли батько на роботі, а якщо і ні, то тими вуличками де його б точно не було.

Іноді коли він був в місті то ми йшли в гості до нього. Там я познайомилася із його мамою і татом, вони були дуже хороші, і професії їхні мені сподобалися.

Мама – лікар-педіатр, тато – обласний хірург.

Я з цікавістю в них розпитувала про роботу, адже і сама б хотіла стати лікарем, але чітко знала, що цього мені не дасть зробити батько. Звідкись в нього величезна неприязнь до цих професій. Кожна розмова з батьками хлопця була дуже приємно, відчувалося, що і я їм сподобалася.

Так тривало довгий час. Мені вдавалося все ретельно приховувати і як у фільмах, ретельно приховувати всі сліди.

І ось одного разу ми прогулювалися з хлопцем і трималися за руки, несподівано я почула злий голос тата: “Юлю, а це хто з тобою?”

Викручуватися, що це просто друг не було сенсу, адже ми забрали руки один від одного опісля того, як тато мене побачив…

І тоді я зізналася, що це мій хлопець. Я помітила, що тато аж почервонів від люті. Та попри це він спокійно сказав хлопцеві піти, бо він хоче зі мною поговорити віч на віч.

Ох і “буря” була вдома, я рада хоч мама була і трохи його втихомирила. Сказала, що може той хлопець і не такий поганий.
Тоді я запропонувала, щоб він зустрівся з ним, і з його батьками. Ви й не уявляє яких зусиль це мені вартувало його вмовити, але все ж таки він погодився.

Не проти були і батьки Олега. Але те, що сталося на зустрічі, не міг передбачити жоден з нас.

Коли ми увійшли до будинку, і мій тато побачив батьків мого хлопця, я нічого не зрозуміла… В ту ж секунду він вилетів з будинку і навіть не сів за стіл, який був повний наїдків.

Я кинулася за своїм татом. Але аж дома змогла його зупинити і розпитати. Як виявилося, багато років тому назад на під час важкого оперативного втручання відійшов на небеса його рідний брат, тоді я була мала і не знала його добре. Але найцікавіше було те, що “процедуру” проводив молодий хірург, який за неймовірним збігом обставин є батьком мого Олега.

Читайте також: Тоді я дізналася, що чекаю дитину. Не знала, що мала робити. Батькам боялась говорити – ще перший курс не закінчила. Єдина надія була на Андрія, адже він майбутній батько. Коли сказала йому новину, відчула розчарування: “Олю, ти що? Яка дитина? Ми ще студенти ? Самі не стоїмо на ногах, ще вчитися, а вчитися”. Не сподівалася, що він таку пораду дасть. Було дуже важко!

Про цю сторону історії я і не догадувалася, але це не найгірше, що я тоді почула.

Зразу після цього мій тато додав, що він ніколи не погодитися, щоб його донька мала зв’язок з цією родиною. І після того він сказав: “Ти маєш вибрати або він або ми!”

Я ніколи не була перед таким важким вибором. З одного боку мій коханий хлопець, з яким я б хотіла бути все життя, а з іншого боку батьки, які дали мені це життя.

А що б вибрали ви? Що б порадили мені, щоб потім не жаліти?

Автор – Настя Г.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page