“Десь інші жінки, як жінки, своїм чоловікам дарують хлопчиків, продовжувачів роду, а ти якась не правильна”, – сказав мені Андрій коли ми вийшли від лікаря, який повідомив, що в нас здорова і мила дівчинка – третя дівчинка. Мені так образливо стало, ви собі не уявляєте. Якщо так станеться, що десь на стороні мій чоловік буде мати сина, я не здивуюся. Чує моє серце, що до цього йде, а ось що буду робити я, це інше питання
Не знаю що з тим чоловіком сталося.
З Андрієм я познайомилася, коли в студентський період підробляла тим, що роздавала листівки. Все почалося з того, що якийсь приємний хлопець взяв в мене листівки, це відбулося раз, другий раз.
Перше я думала, що це просто щоденний маршрут якого студента. Але коли Андрій мене запросив на побачення і зізнався, що насправді йому не потрібно було кожен день ходити в моєму напрямку.
Виявилося хлопець одного разу по-справах забіг в цей район, де я роздавала флаєри, вирішив машинально взяти брошуру. Але коли мене побачив, то зрозумів, що я йому подобаюся.
Так все закрутилося, ми зустрічалися в якийсь момент Андрій теж приєднався до мене і буквально неподалік теж став роздавати листівки, це було мило. З хлопцем ми проводили дуже багато часу.
Після закінчення університету наші дороги не розійшлися. Ми не просто продовжили спілкування, а й вирішили одружитися.
Спочатку ми жили чудово, жили в невеличкій, але своїй орендованій квартирі. Андрій часто хвалився тим, що в них в роду завжди першими народжувалися хлопчики. Ми цю тему відклали.
Думали перше пожити для себе, але життя вирішило інакше.
Неочікувано після трьох місяців подружнього життя я дізналася, що чекаю дитину. Це було хвилююче, і перше що зробила, це повідомила чоловіку.
Коли прийшов час мм вирішили дізнатися, яка стать в нашої дитинки. Чесно кажучи, я б більше хотіла дівчинку, але і від синочка не відмовилася. Та Андрій був впевнений, що там хлопчик. Казав, що навіть немає сенсу робити те УЗД і так ясно, що це буде мужчина.
Від кабінету лікаря ми вийшли не дуже задоволені. Ми чекали на дівчинку.
Ну добре, змирилася. Але невдовзі після народження Вероніки чоловік почав наполягати на ще одній дитині.
Я перше відмовляла, бо то замучена, то не хотіла, то ще багато причин. Але десь за місяців зо 7-8 погодилася. Згодом ми дізналися, що знову при надії.
Радість і очікування! Андрій не міг дочекатися того тижня, коли можна дізнатися хлопчик це чи дівчинки.
І ось настав той день, ми в кабінеті лікаря. Та невтішний вирок для Андрія, бо знову дівчинка. Чоловік в той раз був навіть розлючений.
До останнього надіявся, що це помилка і все-таки буде хлопчик, але ні. Дитина народилася окрім того, що дівчинка так ще й зашвидко.
Але майже зразу після того всього чоловік завів розмову про ще одну дитину. Звісно, що я відмовила. Зупиняла я його близько року, аж поки Андрій не висунув ультиматум. Або я народжую ще одну дитину, або він іде до тієї, яка йому таки подарує сина. Зрозуміло, що з двома дітьми на руках вибір був очевидним.
Ще одна спроба, і знову в кабінеті УЗД – дівчинка.
Тиждень зі мною чоловік не розмовляв.
– Десь інші жінки, як жінки, своїм чоловікам дарують хлопчиків, продовжувачів роду, а ти якась не правильна.
Мені так образливо стало, ви собі не уявляєте.
Як тепер з цим всім жити?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!