Ми з Павлом відразу ж домовилися, що будемо жити для себе, а не для дітей, як це роблять всі наші рідні і знайомі. Про батьківство ми багато років і не згадували.
І все б нічого, якби одного дня мій чоловік в нашу спільну квартиру не привів Олену, ще й не одну, а з сином, який був як дві краплі води схожим на Павла
Я жила в багатодітній сім’ї, крім мене було ще двоє сестер Галинка, Марічка та брат Мар’ян.
Оскільки я була найстаршою то приходилось частенько доглядати за малими. За Мар’яном я і підгузки міняти могла і годувала.
Не обійшлося і без того, що коли дітки виросли, я сиділи з ними за уроками, вчила читати.
Звісно, я не кажу, що батьки просто лишили на мене дітей, але все одно мені приходилося часто сидіти з сестрами і братом.
Тому не дивно, що після того я довгий час не хотіла мати дітей. І навіть ніякі вмовляння мене не змусили передумати.
Я довгий час була без стосунків. В шкільний період було не до цього. Потім не хотілося, а в класі 10-11 то була зайнята підготовкою до навчального закладу. І зрозуміло, що це було не легко, я ж хотіла вступити в університет ще й на бюджет.
На щастя, ще й через мої знання і ще через те, що я з багатодітної сім’ї, мені все це вдалося.
Навчання давалося трохи важко по-перше, я жила в гуртожитку, а по-друге, саме навчання було важким. Мене не сильно турбували думки про стосунки, сім’ю, я мала інші турботи.
Відбило бажання мати дітей ще й те, що одна з одногрупниць, Світлана була при надії. Після виписки ми тримали з нею зв’язок. І власне споглядаючи на її життя я розуміла, що не хочу собі такого. Батько дитини був не готовий, у вихованні дитини майже не брав участі.
В той момент я зрозуміла, що і від чоловіка багато, що залежить. Дала собі обіцянку, що ніколи не буду мати дітей, якщо чоловік не захоче.
Час минав, в якийсь момент десь під кінець навчання я неочікувано познайомилася з Павлом. Мені він сподівався, а потім я ще й зрозуміла, що в хлопця схожі погляди на життя. Павло теж не хотів дітей, це мене підкупило.
Ми зустрічалися, потім відгуляли скромне весілля. Почали жити разом.
В якийсь момент я помітила, що вже всі мої подруги мають дітей хтось і не першого. Мені стало самотньо, я почала задумувати про дитя.
Павло тим часом не хотів і думати про батьківство. Я не могла його змусити.
З часом я змирилася.
Коли в сестер з’явилися діти, я часто до них ходила. На численні запитання коли ж в мене будуть діти, то просто казала, що не можу. Після цього такі питання не поверталися.
За декілька років чоловік став холодним. Нічого не допомагало відновити колишнє життя. В якийсь день я зрозуміла в чому причини. Павло привів до квартири іншу.
Найгірше для мене було те, що Олена прийшла з дитиною. Андрійко цей був один в один схожий на Павла. Виявилося, що чоловік зустрічався з Оленою ще до мене.
Одружився чоловік зі мною на зло тій жінці. Олена стала жити в нашій квартирі, адже це була наша спільна квартира, тому в одній з кімнат Павло поселив її.
Олена не любила свого сина. Але мені малий припав до душі.
Одного дня чоловік і Олена посварилися, вона з сином навіть з’їхали з нашої квартири.
Після “бурі” з коханкою чоловік вирішив попроситися до мене назад. Звісно, я не могла цього пробачити. Єдине про, що мені було шкода, що Андрійка ця жінка здала в інтернат.
Хоч це і дивно, але я б хотіла взяти собі цього малого. Хороший дуже, тільки життя в нього важке.
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!