fbpx
життєві історії
Десять років тому я вийшла заміж. Через два роки ми з чоловіком придбали однокімнатну квартиру. Нашкребли по одній чверті від суми я, мій чоловік, мої батьки і свекруха. В день оформлення свекруха сказала, що вона нічого не знає, але щоб квартира була оформлена тільки на її сина. Я заради чоловіка тоді промовчала. Скоро ми назбирали пристойну суму грошей, і чоловік розповів про це своїй матінці. А тепер як мені захистити себе і дітей?

Десять років тому я вийшла заміж. Через два роки ми з чоловіком придбали однокімнатну квартиру. Нашкребли по одній чверті від суми я, мій чоловік, мої батьки і свекруха. В день оформлення свекруха сказала, що вона нічого не знає, але щоб квартира була оформлена тільки на її сина. Я заради чоловіка тоді промовчала. Скоро ми назбирали пристойну суму грошей, і чоловік розповів про це своїй матінці. А тепер як мені захистити себе і дітей?

Десять років тому я вийшла заміж. Через два роки ми з чоловіком придбали однокімнатну квартиру. Нашкребли по одній чверті від суми я, мій чоловік, мої батьки і свекруха. В день оформлення свекруха сказала, що вона нічого не знає, але щоб квартира була оформлена тільки на її сина. Типу він же чоловік, нехай буде господар, а я повинна підтримати його. Або ми повинні йти на квартиру. Я заради чоловіка тоді промовчала. Подумала, що все одно це майно, що купується в шлюбі.

Одним словом, купили, живемо.

Настає 2012 рік. Ми зібрали з чоловіком пристойну суму грошей. Чоловік радіючи, говорить про це своїй матері. У нього був план придбати якийсь вантажний транспорт, щоб почати свою справу.

На той момент ми працювали, зарплата була нормальна, але не висока, десь чоловік підробляв, відпускні, що не тринькали, відкладали, економили, на чому могли. Моя сума теж була нормальна, і, я вважаю, що це наша заслуга, що ми не тринькали, збирали.

Тут нас кличе свекруха і каже: «Ось у мене є сума (в 2-3 рази менше нашої), давайте з’єднаємо всі гроші, і купимо малосімейку і будемо здавати”. Чоловік одразу погодився. Я відразу ставлю питання ребром: «А на кого запишемо?». Свекруха сказала, що на мене, а в результаті вона записала на себе, примовляючи, що основні гроші – з продажу машини, це наші з сином гроші, а твоя доля там маленька.

Але всі разом ми прийшли до висновку, що гроші від здачі йтимуть в наш будинок, на нашу родину.

2015 рік. Ми вирішуємо, що хочемо жити в столиці. У цей час ми вже обмінялися квартирами зі свекрухою, ми в її двокімнатну квартиру переїжджаємо, оформлену на неї, а вона в нашу однушку. У договорах нічого не змінюємо.

Тут вона продає нашу квартиру, додала свої накопичені і наші, і їде до столиці і записує цю нову квартиру знову на себе. Ми продали до цього часу її двушку, точніше вона. І починаємо знімати квартиру з двома маленькими дітьми. Готувалися морально до життя в столиці. Тут чоловікові пропонують в обласному центрі роботу мрії, через яку навіть не варто нікуди переїжджати: оклад, премії, бонуси, компанія надійна і відома.

Через деякий час свекруха продає в столиці квартиру і повертається, і ми купуємо 3-кімнатну квартиру.

Записує вона її, як ви здогадалися, на себе. Я мовчу, у мене немовля. Головне – мир і, звичайно, свій куток.

Потім свекруха купуєсобі квартиру, у неї залишається пристойна сума. Син, тобто мій чоловік, їй каже: «Віддавай гроші за машину». Зі скандалом віддала. Купила собі однушку. Починає хизуватися, що у неї аж 3 квартири, рахуючи і нашу. Потім знову конфлікти. які були завжди, з перервами. Чоловік вже потім каже: «Переписуй трикімнатну на нас». Вона знову чинить хитро, робить договір дарування на сина, щоб я там і боком і не торкалася. І каже: «Коли захоче мій син, тоді і запише на тебе частку». Мені вже байдуже. Мені хотілося миру і спокою.

І ось мій чоловік накопичив гроші, не вистачає трохи менше половини. І поспішає, пропонує просити грошей у матері, щоб взяти квартиру. Я кажу: «Досить махінацій. Давай назбираємо, і це буде тільки наша з тобою квартира!».

Вона ходила мене вмовляла, типу це не вам, це онукові. І завжди примовляє: «Все після мене вам все дістанеться». Людині, на хвилиночку, злегка за 60. По-перше, я не чекаю, коли її не стане, і мені чужого не треба. По-друге, ще невідомо хто кого переживе. У підсумку вмовила вона-таки чоловіка. І все, квартира ніяким боком не моя.

Гроші від здачі квартири чоловік кладе собі на депозит, збирає на більш новий автомобіль. Але додому всю зарплату приносить, вдома допомагає, дітей любить. Я вийшла на роботу, до цього фрілансером підробляла, всі гроші в – в дім, почала теж збирати.

Але у мене в душі – образа на свекруху, недовіра до них з чоловіком. У мене нарешті виникло питання: «Як убезпечити себе і своїх дітей, якщо раптом назріє питання розлучення?»

Метелики з живота полетіли, окуляри рожеві зняла. Я розлучатися не збираюся, але нерви зіпсовані, любов і пристрасть вляглися. Я вимагаю від чоловіка, щоб він записав половину трикімнатної квартири на мене. Він каже, мовляв, давай, коли будемо будинок брати або іншу квартиру. Боїться матері своєї, це ж зрозуміло.

Я не знаю чого від них очікувати, якщо раптом ми вирішимо розійтися. Якось чоловік, після невеликої випивки, сказав, що він не живе, а існує зі мною. Я його теж вже не хочу. Все зійшло нанівець. Підкажіть, що мені робити, щоб убезпечити себе і своїх дітей?

Я розгублена, адже опинилася зовсім не захищеною, без свого майна. Повністю від них залежу.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook